Моя колега по роботі Марія вічно без грошей. І манікюр сама робить, і на роботу їду в коробочці носить, і речей собі не купує зовсім. Я кажу, Марійко, ти з батьками живеш, за квартиру кредит, як інші, не платиш, з дитиною у тебе колишня свекруха сидить, ти працюєш і аліменти отримуєш – і що , невже ти мусиш отак на собі економити?

А вона мене здивувала, що у неї все не безкоштовно. Каже – я батькам за кімнату плачу, а свекрусі за те, що з сином сидить. Я так і сіла взагалі. У мене просто слів немає, які бувають батьки.

З Марією ми подружилися пів року тому, коли вона прийшла працювати в нашу компанію. З’ясувалося, що у нас багато спільного: деякі інтереси, діти приблизно одного віку, близько п’яти років. Марія майже відразу розповіла мені, що не так давно розлучилася з чоловіком і повернулася з дитиною до батьків.

Я так зрозуміла, що батьки її – люди, що міцно стоять на ногах. Їм за п’ятдесят, обоє працюють на хороших посадах, мають автомобіль, будинок побудували за містом, відпочивали раніше за кордоном завжди, пів світу об’їздили. Марія розповідала, що після того, як вона до них повернулася, батьки одну кімнату виділили їм з сином, я по наївності думала, що безкоштовно мама з татом дали притулок, але ні!

Батьки не дали дочці й кількох місяців на розкачку, з самого початку беруть з неї гроші за проживання в квартирі з дитиною. Це питання принципове, сказав тато. Кожна доросла людина має вносити плату за проживання – своє і своєї неповнолітньої дитини. Жити на шиї батьків на четвертому десятку – не діло.

І Марія платить, виходить, знімає у батьків кімнату. Краще так, ніж у чужих людей. Та й за дитину спокійніше, коли сусіди – бабуся з дідусем, а не чужі люди.

Харчуються Марія з дитиною окремо, мати виділила їм полку в холодильнику, і продукти батьків Марія не бере. Хоча внука бабуся з дідусем іноді пригощають то фруктами, то цукерками.

Я чесно не розумію, як так можна в сім’ї. Причому, після розлучення у Марії ж взагалі ні копійки не було! Пішла, в чому стояла. Аліменти вона почала отримувати пізніше, то ж кілька місяців у неї копився борг перед батьками. Марія почала шукати роботу, щоб швидше розплатитися з боргами.

До розлучення Марія сама з дитиною сиділа, а тут вирішила няню шукати, зателефонувала колишній свекрусі, вона пенсіонерка. Ось парадокс, чоловік у Марії був ніякий, а мама у нього цілком адекватна, і внука любить. От Марія запитала у свекрухи, чи немає у неї на прикметі надійної людини в няні для сина, за невеликі гроші. А та каже – так я і сама посиджу, за гроші, чому б і ні.

Ідея свекрухи в принципі Марії сподобалася. Колишня свекруха – людина відповідальна, внука любить, про особливості його здоров’я в курсі, з самого початку знає, що хлопчику можна, що не можна. Та й дитина до бабусі ставиться добре. Знайти нормальну няню в наш час не так вже і просто. Тому з пропозицією свекрухи Марія погодилася, і, коли потрібно на роботу, відвозить сина матері колишнього чоловіка.

І все б нічого, тільки ось грошей у Марії майже не залишається – зарплата у неї не дуже велика, доводиться дуже економити. Перш за все, на собі, тому ні зачіски, ні манікюру, ні нової одежини на Марії не побачиш.

Ну от що за батьки такі пішли? Знають же її доходи, і забирають останнє у жінки без чоловіка з дитиною. Мені це важко зрозуміти, але чужа сім’я – темний ліс.

Фото ілюстративне, спеціально для ukrainians.today.