Про те, що до весілля чоловік повністю утримував свою маму і свою сестру я знала, тому вирішила, що в шлюбі грошима буду розпоряджатися я. Усі гроші сім’ї у моїх руках, хоча я зараз не працюю. Після того, як нашій з Іваном доньці виповнилося 3 роки, я звільнилася.
Родичам Івана це не подобається: їм різко стало не дуже зручно жити.
– Переведи мені на карту грошей, – просила я чоловіка на початку нашого спільного життя, – мені треба заплатити за світло та інші комунальні послуги.
І часто отримувала відповідь:
– А в мене стільки немає, мама (сестра, друг) у борг попросили, віддадуть через тиждень. Але зараз у мене немає. Ти можеш у когось перезичити?
Чому я маю зичити? Тому що чоловік віддав у борг? Ми були одружені лише кілька місяців і така ситуація повторювалася вже вп’яте.
– Я дам грошей, – говорила мама, адже більше мені зайняти не було в кого, – але ви якось вчіться витрачати. Бюджет сім’ї треба вміти вести.
А я вміла. Коли я жила одна, у мене завжди були гроші. Я просто знала, скільки я можу витратити, що я можу дозволити собі купити, намагалася відкладати на непередбачуваний випадок і ніколи не затримувала сплату за свою квартиру.
З Іваном ми обоє отримували гроші двічі на місяць, на карту. Спочатку витрачали те, що було на одній, а потім те, що було на іншій карті.
– Я комуналку сплатила, – попереджала я чоловіка, – плюс куртку тобі купували і розплачувалися моєю картою, так що харчуємось і їздимо на те, що у тебе лежить.
– Добре, – погоджувався чоловік, а через кілька днів грошей не було, бо він вкотре віддав їх своїй мамі. Або сестрі.
– Ну як я їм відмовлю, – розводив руками чоловік, – вони ж знають, коли у мене зарплата.
За таких розкладів, коли у чоловіка гроші в руках зовсім не тримаються, а відмовити він не може, навіть роздільний бюджет — не варіант. Йому просто не буде з чого скидатися, або скинемося на харчування та комуналку, а на проїзд та інші дрібниці чоловік знову у мене питатиме, бо гроші комусь віддав на гаряче прохання та невідкладну потребу.
Я поставила чоловікові умову: або ми розбігаємося, або всі гроші, які надходять на його карту, він одразу, прямо негайно, переказуватиме мені.
– А Я без копійки сидітиму? Я не заробляю чи що?
– Заробляєш, – кажу, – просто розумно розпоряджатися не вмієш. Ми на машину збирати хотіли, пам’ятаєш? Але не відкладено жодної гривні, а порахуй, скільки тобі винні зараз? Правильно, мало винні, бо за сестру та її хлопця у кафе ти платив просто так. І за таксі Олегу у якого, як на гріх, не було з собою жодної копійки. І сестрі дав грошей на новий телефон просто так, бо просила. Мені ще згадувати?
Чоловік спочатку був проти, але потім ми вирішили спробувати. І він сам здивувався: виявилося, що гроші не закінчуються раптово, що завжди є чим сплатити за комуналку, на що сходити в кафе, чим заплатити за нові кросівки.
Друзі, що втратили джерело позик із невизначеним терміном віддачі, трохи засмутилися, але заспокоїлися. А мама з сестрою змиритися так і не змогли.
– Мій брат тебе утримує, а ти йому грошей не даєш? – казала мені зовиця. – Посоромилася б, сама на шиї сидиш, а нас картаєш, а ми йому таки рідніші люди.
– А тобі, – питаю, – завидно, що це я сиджу, а не ти? Ну так знайди чоловіка і сідай. Та я в декреті, у нас тим більше кожна копійка на рахунку, ми не можемо утримувати ще й вас.
Свекруха періодично лізе зі своїми моралями: я ж з роботи звільнилася, а гроші, як і раніше, у мене.
– Мого чоловіка все влаштовує, – кажу, – а Ви навіщо в нашу кишеню дивіться і вважаєте, де і що лежить?
– Я не в кишеню дивлюся, мені за сина прикро!
– Іване, – кличу чоловіка до телефону, – тобі прикро, що всі гроші у твоєї дружини? Ні? Ось бачите, дорога мамо, Іван не ображається.
А чоловік і справді не ображається. Йому легше стало: ми не сперечаємося через гроші, зате він з легкістю тепер відповідає тим, хто просить:
– Всі гроші у дружини, мені вона лише на проїзд видає. Хочете, зателефонуйте їй, може вона виділить потрібну суму в борг.
Жоден ще не подзвонив, жодного разу.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться