Правду кажучи, я думаю, що можливо, людям буде важко повірити в мою життєву розповідь, але я розлучилася зі свої чоловіком через свого рідного тата з мамою та свою рідну сестру.
Справа в тому, що я покинула свою рідну домівку, як тільки закінчила навчатися в школі. Я перебралася в місто, гарно вчилася.
Батьки мої постійно мене підтримували, я завжди приїжджала до них, але була за них спокійна, адже з ними залишилася жити моя рідна старша сестричка Світлана.
Згодом Світлана вийшла заміж за дуже хорошого чоловіка та добру людину Віктора.
А я вийшла заміж теж дуже добре. З Андрієм ми працювали на одній дуже перспективній фірмі, там і познайомилися і я вийшла за нього заміж.
У нас на той час з’явилася дуже хороша нагода переїхати в іншу країну, я навіть мріяти не могла ніколи про такий варіант, нас з роботи перевели в Німеччину, наша зарплата збільшилася, відповідно, в рази.
Ми швидко придбали квартиру і, незабаром, я дізналася, що чекаю дитину, це була для мене дуже радісна новина.
Все у нас було добре. Але, як тільки я народила дитину, і перший час сиділа вдома, то стала помічати, що Андрій мій, насправді, дуже жадібна людина. Він став говорити, раз він один працює, то й грошима має розпоряджатися він.
На той час я не вважала це проблемою, думала, що добре, коли чоловік заощадливий, що так лише краще для сім’ї, від того точно нікому гірше не буде. А згодом я дізналася, що чекаю другу дитину, тому трішки переключилася на дітей та домашні свої справи, чоловік трішки відійшов на другий план і це зрозуміло.
Та з часом характер чоловіка ставав більш дріб’язковішим. Ми купили собі другу квартиру, але Андрій все більше став економити на своїй сім’ї.
Іноді доходило навіть до того, брав дітей і сам йшов з ними до магазину, щоб купити їм вживаний одяг, хоча на хороший дитячий одяг у нас гроші були, адже ми жили добре.
Я вже не буду розповідати про те, що чоловік не хотів, щоб я провідувала батьків в Україні, говорив, що це надто дорого.
Коли тата з мамою не стало, я навіть не могла приїхати, адже чоловік не хотів залишатися з дітьми сам, і сказав, що сестра моя без мене там справиться. Для чого їхати в далеку дорогу всього на пару днів, якщо там ще одна донька є.
Минуло чимало років, мама пішла від перша, а нещодавно не стало тата. І, ви навіть не повірите, чоловік сказав, що купить мені білет, щоб я їхала в Україну оформляти спадщину, цього разу він грошей не пошкодував на дорогу до рідних моїх.
Я сказала, що поїду, але нічого брати у сестри не буду. Я зібрала найнеобхідніший одяг собі і дітям, і ми поїхали в Україну.
За цей час сестра оформила хату на себе, я написала відмову. Зараз ми живемо з нею, я буду подавати на розлучення, з Андрієм я жити вже не хочу, не про таке життя мріяла я.
Я вирішила, що ми з Андрієм розділимо майно, я куплю собі хату і буду жити тут, поруч з сестрою своєю та її дітками, вони мені справжня родина, вони мене не залишать одну.
Як гадаєте, я прийняла вірне рішення?
Фото ілюстративне.
