fbpx
Життєві історії
До нас в гості приїхала мама чоловіка, сіли ми за святковий стіл. І свекруха відразу почала говорити, що я несмачно готую: і котлети в мене пересолені, і салати гірчать. І так уже 18 років – ніяк їй вгодити не можна

Я пішла з дому у вісімнадцять років, щоб не заважати мамі з її новим чоловіком. Я відразу відчула, що з вітчимом ми не сходимося характерами. І хоч мене ніхто і не гнав, але я сама вирішила. Зняла з подружкою квартиру, вчилася і працювала. Саме тоді я познайомилася з Олегом, своїм майбутнім чоловіком, який на той час жив зі своєю мамою.

Перед знайомством з нею я дуже хвилювалася, і, як виявилося, не даремно. Коли привів мене до неї знайомитися, і я відразу подумала, що від цієї людини треба триматися подалі. За матеріалами.

Розписалися ми з чоловіком в 2008 році, і я йому відразу сказала: ніяких мешкань з мамами і татами, будемо знімати квартиру. Але життя повернулося в інший бік: колишній товариш по службі чоловіка покликав нас жити в своє місто з хорошою перспективою в роботі для чоловіка. Якби ви знали, як на мене лаялася свекруха – ніби це я все придумала і тягну у неї синочка подалі.

Але мій чоловік її переконав, що це його ідея і його друг, що нічого страшного в розлуці немає – у всіх є ноутбуки, скайп, телефони, постійно будемо спілкуватися. Загалом, ми поїхали.

Влаштувалися, народили сина (зараз йому 8 років). Спочатку чоловік сам їздив у відпустку до мами, але потім відкрив свою фірму, і йому просто стало ніколи, було багато справ по роботі. Ось тут і почалося! Два роки його мама вже приїжджала до нас, і тепер знову збирається. А мені хоч з дому втікай. Все починається з того, що вона критикує мій «святковий» стіл, з яким ми її зустрічаємо.

То салати їй гірчать, то котлети не досмажені, то бульйон не достатньо прозорий. Так воно зазвичай і виходить: вона цілий день мені вказує, що робити, хоч з хати тікай! Я працюю бухгалтером на фірмі чоловіка, мені для цього не треба виходити з дому, але під час візиту свекрухи мені цього дуже хочеться!

Чоловік рано йде на роботу, дає мені можливість виспатися. Але тут же прокидається його мама і починає гриміти каструлями. Якщо я роблю вигляд, що сплю, то вона мене все одно будить, мовляв – подавай мені сніданок! Ніби сама не може намазати бутерброд і зварити собі кави. За сніданком вона мені готує план роботи: куди сходити, що випрати, як прибирати.

Я не хочу турбувати чоловіка, щоб він не метався між нами, тому нічого йому не кажу. Але свекруха не відступає ні на крок: якщо я прибираю, вона мені тикає пальцями – де вимити, де почистити. Це ніхто б не витримав. А потім вона цикає: «Не так робиш, енергійніше треба!». Навіть якщо все чисто, вона все одно для мене роботу знайде.

Я їй кажу, що мені пора зайнятися роботою, на що вона мені і відповідає: «Нічого, без мене займаєшся». Вона іноді сама ходить на ринок і в магазин, пропадає там годинами, тому вона вважає, що цього часу мені досить. А ще мій порятунок – це син.

Так, свекруха обожнює онука і готова виконувати всі його забаганки. Я підмовляє сина: «Скажи бабусі, що ти хочеш піти з нею в парк, в кіно, в розважальний центр або куди ти там хочеш!». Син нікуди не хоче – він як всі сучасні діти не відходить від комп’ютера або планшета. Але іноді мене рятує, і тоді я майже цілий день відпочиваю.

Коли свекруха їде, для мене це найбільше свято! Крутіше дня народження і Нового Року. Ось, два роки поспіль я стрибала від радості, як тільки відходив поїзд від перону.

Цього року влітку свекруха не приїхала і взяла відпустку на осінь.

Це дуже погано: син піде в школу, після обіду – уроки та ігри в комп’ютер, а це значить, що майже весь час свекруха буде спілкуватися зі мною, перебуваючи цілими днями вдома. Я не витримаю! Сказати їй щось поперек – боюся, чи просто не знаю як це зробити. Ну що мені робити?

Фото ілюстративне – goodhouse.

facebook