fbpx
Життєві історії
До нас приїхала молодша сестра чоловіка і в результаті я ледь не втратила сім’ю. У перші дні я Марину не чіпала, спілкувалася з нею ласкаво. Навіть примудрялася готувати її улюблені голубці і яблучний пиріг. Знала, що дівчині не вистачає домашнього тепла і хоч якось хотіла компенсувати його. Дівчинці всього шістнадцять років. Але час ішов і у нас поступово почалися розбіжності

Я хотіла допомогти сім’ї чоловіка, а в результаті ледь не втратила свою. Добре, що хоч вчасно все зрозуміла.

– Лесю, ти не проти, щоб сестра у нас трохи пожила, – запитав одного разу чоловік. – Щось трапилося? – Так, батьки знову за своє, розлучатися хочуть, а будинок на батька записаний.

– А мамі невже нічого не належить? – Напевно щось і належить, вона сама пішла до подруги, поки справа не проясниться, а сестрі нема куди піти.

Я й не заперечувала, як я могла відмовити, адже Сергій так любить свою сестру, тим більше в родині розлад, треба допомогти, чим можемо. Різниця у них десять років, тому чоловік і звик оберігати і захищати її.

Батьки чоловіка вже давно погано живуть і хочуть розлучитися. А так, як живуть вони в селі, Марина так чи інакше перебралася б невдовзі до міста. Що ж, тепер будемо визначати дівчину в вечірню школу, та роботу підшукувати. А потім і в університет поступить. Так ми з чоловіком вирішили, але у Марини на все були свої плани.

Треба сказати, живемо ми втрьох з чоловіком і сином в однокімнатній квартирі. Але нічого, як-небудь влаштуємося. З самого початку дівчина навіть не намагалася мені чимось допомогти. А зайві руки мені ще як би стали в нагоді, Макару всього пів року, я цілий день зайнята. У перші дні я Марину не чіпала, спілкувалася з нею ласкаво. Навіть примудрялася готувати її улюблені голубці і яблучний пиріг. Знала, що дівчині не вистачає домашнього тепла і хоч якось хотіла компенсувати його. Дівчинці всього шістнадцять років. Але час ішов і у нас поступово почалися розбіжності.

На моє запитання, чи буде вона влаштовуватися в вечірню школу, дівчина відповіла, що поки вирішила трохи відпочити, живуть же люди без освіти, що в цьому такого! Сергій підтримував, нехай рік відпочине дівчина, треба трохи озирнутися, все життя в селі прожила.

Я залишилася крайньою після цієї розмови, Марина демонстративно змахнула сльозу і пішла на кухню. Минуло ще кілька місяців і вона почала себе відчувати зовсім вже привільно. У дівчини з’явилися якісь дивні друзі, могла піти на весь день, а повернутися пізно. Я намагалася поговорити, але у відповідь почула:

– Так і думала, що ти мене не терпиш! – Яка нісенітниця, Марино, я до тебе ставлюся як до молодшої сестри! – Так, тоді чому ти заборонила братові купувати мені новий телефон?

Вона примудрялася підслуховувати навіть речі, які я вимовляла пошепки. Як пояснити дівчині, що у нас два кредити, і кожна гривня на рахунку? Коли пробувала це зробити минулого разу, Маринка тільки влаштувала концерт і наскаржилась на мене братові. А тим часом дівчина так само продовжувала нічого не робити, мало того, вона навіть посуд після себе не мила. Ніякої допомоги з її боку не було взагалі. Хотіла – спала, хотіла – гуляла, не життя, а казка!

До приходу брата ця хитрюга частенько ставала біля раковини і мила посуд, або натирала кахель у ванній. Отримавши похвалу, спокійно сідала за комп’ютер, або йшла прогулятися перед сном. Так і повелося, вдень ​​вона нічого не робила, а ближче до вечора наводила порядок, за цим заняттям її завжди і заставав брат.

Загалом, незабаром мені все це набридло! Чому ми не можемо жити спокійно своєю сім’єю. Чому ця доросла дівиця сіла на нашу шию і нічим не бажає займатися? Звичайно, я розумію, ситуація непроста, їй важко, але ж можна було піти вчитися, і в тому числі елементарно допомагати по дому, а не займатися показухою! Коли я зрозуміла, що ніякі розмови тут не допомагають, то прийняла одне рішення.

В один прекрасний день, поки нікого не було вдома, я зібрала речі дитини і свої речі, і поїхала до батьків на інший кінець міста. Чоловікові написала, що більше так не можу. Вирішила пожити у батьків певний час, поки не приведу свій стан в порядок. Сергій робив спроби заперечити мені, але всі вони провалилися, я поставила жирну крапку і мала намір жити у батьків стільки, скільки буде потрібно.

Благо вони все зрозуміли. На наступний же день Сергій приїхав до мене, зібрав наші з сином речі, і повіз назад додому. По дорозі пояснив, що зняв Марині квартиру, а на вихідні привезе маму в місто, в її присутності дівчина бешкетувати не буде і швидко приступить до навчання. А сестрі сказав, що в цьому році вона повинна обов’язково закінчити школу, потім він допоможе, якщо потрібно буде, з університетом, а вже поступово, доведеться шукати роботу, щоб оплачувати квартиру.

Дівчина подула трохи губи і потихеньку заспокоїлася. У вихідні приїхала свекруха, відчитала дочку по повній, так, що та навіть зателефонувала і вибачилася переді мною. З того дня все потихеньку почало налагоджуватися в нашій родині. Відчувши смак вільного життя, Марина не відразу змогла перебудуватися. Незабаром дівчина влаштувалася нянею, почала приносити хоч і невеликі, але гроші. А там і свекруха знайшла на роботу.

– Знаєш, Лесю, я був не правий, – сказав чоловік після того, як вся ця історія з сестрою закінчилася – мені було спочатку дуже шкода її, напевно це почуття є у кожного старшого брата: молодшу сестру треба оберігати, піклуватися про неї, навіть якщо вона вже подорослішала.

Ось тільки не розумію, в кого Марина така пішла? Батьки все життя працювали, без діла не сиділи. Сергій вважає, що ще не пізно все виправити –сестра подорослішає, і все зрозуміє.

Фото ілюстративне – Freepik.

facebook