Моя донька вийшла заміж за розлученого чоловіка, в якого в першому шлюбі є дитина. Не можу сказати, що я була в захваті від вибору дочки, але перечити я не стала. Вони одружилися і почали жити в мене. Зять хороший, слухняний. Нещодавно у них народилася спільна дитина.
Але останнім часом я все частіше помічаю, що між донькою і зятем виникають непорозуміння. І все через його першу дружину. Вона почала приходити до нас додому під приводом того, що вона приводить до нього дитину. Природно, що доньці це не подобається, і вона обурюється.
– А чому, власне, я повинна її терпіти? Приймати в своєму будинку? Пригощати? Мені вона ніхто. І моєму чоловікові тепер теж ніхто. Як і її дитина. Нехай спасибі за аліменти скаже. Між іншим, за законом я теж можу подати на аліменти, хоча ми і одружені. Тоді взагалі копійки отримувати стане.
Я не втручаюся, але з донькою я повністю згідна. Бо сім’я – це праця. І після весілля все тільки починається. А колишня дружина, в новій сім’ї – абсолютно зайва. Донька припустилася помилки, дозволивши їй увійти в свій дім, зустрічатися з дитиною її чоловік мав на нейтральній території.
На мою думку, колишня дружина зятя через дитину намагається впливати на нього, тепер уже чужого чоловіка. Її нескінченні прохання посидіти з хворим малюком, зводити його в поліклініку або бути присутнім всією сім’єю на святі не більше, ніж спроби керувати колишнім чоловіком, зробити його зобов’язаним.
Їй байдуже, що у нього інша сім’я, в якій теж росте дитина. Вона хоче відчувати себе старшою дружиною. І жити так, як їй зручно. Смикати за ниточки. Качати права. Дзвонити серед ночі, нагадуючи черговий раз про себе і про свою присутність в його житті.
Я порадила доньці не мовчати і поговорити з своїм чоловіком – від дитини його ніхто не змушує відмовлятися, але він повинен припинити їхні візити в наш дім. Донька так і зробила. Зять ніби все зрозумів. Але тепер ображеною залишилася його колишня.
І на мене так дуже добре, що колишній чоловік вчасно поставить хитру маму своєї дитини на місце. І не поведеться на її хитрощі типу «давай заради дитини створимо видимість дружних батьків».
Дитина рано чи пізно все одно зрозуміє, що відносин між його батьками немає. Так, відсутність батька зробить дитину нещасною. Але батько, який нескінченно бігає туди-сюди, зробить нещасними як мінімум двох дітей. І свою теперішню дружину.
Моя донька і так пішла на багато поступок, вона має право на спокійне, розмірене життя зі своїм чоловіком. І не зобов’язана звіряти свій кожен крок з його минулим життям – жінками, дітьми та іншими зобов’язаннями.
Потяг пішов. У зятя тепер інше життя, і його колишня дружина повинна з цим змиритися.
Фото ілюстративне – freepik.
