Коли я виходила заміж, я знала, що мій чоловік сирота і не має ніяких родичів. Єдина людина, яку мені представив Євген, була Світлана. Я завжди знала, що вона – єдина родичка чоловіка. Проте ніколи не допитувалася, як вона знайшлася, адже мій чоловік з дитбудинку.
З Євгеном ми одружилися, коли нам обом вже було по тридцять років. Я була щаслива, адже чоловік мені дістався турботливий. Євген після дитбудинку поступив вчитися в університет, після чого зумів відкрити свій невеличкий бізнес. До нашого знайомства Євген зумів розвинути свій бізнес, відкрити свою торгову мережу, придбати квартиру і авто.
Я працювала дизайнером і одного разу Євген звернувся до мене по роботі, як клієнт. Ми познайомилися і відтоді більше не розлучалися. Незабаром Євген зробив мені пропозицію і ми одружилися. У нас все було чудово, я допомагала чоловікові у бізнесі, єдине, що нас засмучувало – у нас не було дітей.
Натомість до нас часто приїжджала Світлана, вона нещодавно народила дитину. Ми щиро раділи за неї, і співчували їй, бо батько дитини не захотів з нею одружуватися. Мій чоловік допомагав Світлані, як міг. Дитині він купив все необхідне, я нічого не мала проти, адже Світлана була для нього єдиною рідною людиною.
Одного разу я повернулася з роботи раніше. Відкрила двері і зрозуміла, що у нас вдома гості. Та схоже, вдома мене не чекали. Євген і Світлана були вельми збентежені моєю появою. Ситуація сама за себе все сказала. Я нічого не розуміла. Євген вирішив поступити, як справжній чоловік. Він запропонував мені присісти і вирішив в усьому зізнатися. Виявилося, що Світлана йому зовсім не родичка. Вона його колишня дівчина ще з інтернату. Щоб влаштувати своє життя, Світлана швиденько вискочила заміж. З Євгеном вони продовжували зустрічатися весь цей час.
З чоловіком Світлана довго не жила, бо так і не змогла забути коханого. При розлученні вона отримала від чоловіка квартиру. Важко сказати, чому Євген одружився зі мною, а не з Світланою, можливо не міг їй до кінця пробачити зради. Вони домовилися, що для всіх вони будуть брат і сестра, і так легше буде їм пояснити їхні часті зустрічі.
Я слухала і не могла повірити, що це відбувається зі мною. Я лише запитала: – А дитина чия? На що чоловік винувато опустив голову і сказав: – Моя.
Дивно, як я сама не здогадалася, адже син Світлани – точна копія мого Євгена. Ми сиділи на кухні і не знали, що робити далі. Я прожила з чоловіком п’ять років і всі ці роки з нами практично жила його коханка. Їла нашу їжу, часто залишалася у нас на ніч. Я вважала її подругою. Як я могла бути такою сліпою?
Я вирішила піти і мене ніхто не зупиняв. Я збирала речі і не відразу помітила свій весільний букет. Взагалі-то, його я робила сама. З тією ж завзятістю і ощадливістю, з якими створювала наше «сімейне гніздо». Букет я прихопила з собою.
Я почала жити без Євгена, зняла квартиру і незабаром, уладнавши з розлученням, відкрила свій салон квітів. Спочатку справи йшли недуже … Адже не одна я хотіла продавати троянди і азалії, перев’язані шовковими стрічками! Але одного разу я задивилася на мій весільний букет з сухоцвітів … І в ньому я побачила щось.
Незабаром на вітрині мого салону красувалися композиції з навмисне недбало змішаних з камінчиками і кольоровим склом сухоцвітів. І дивним чином саме вони допомогли салону вийти в прибуток так, що я зовсім відмовилася від живих квітів.
Але ж я завжди думала, що варто працювати саме з ними … Ось так одна розбита частина життя показала мені, в чому дійсно я сильна, допомогла мені відкрити свій внутрішній потенціал.
Я навіть перестала злитися на Світлану, адже вона – виявилася непрямою причиною того, що я зрозуміла – Євген не та людина, якій можна вірити.
І хоча я поки самотня, я не поспішаю. Напевно, потрібен час і в цьому, щоб побачити – як можна від недовіри і бажання побути на самоті, виростити нові відносини. Але я впевнена, що минуле треба вміти відпускати заради майбутнього.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
