Свою маму я люблю, але конкретно в цьому випадку – я її не розумію і не підтримую.

Вже кілька днів вона зі мною не розмовляє, вдає, що ображена, картає мене, що я неправильно вчинила, не по родинному.

Вся ця заворуха почалася після того, як я прийняла на свята у себе в гостях мого рідного брата Сергія і його теперішню дружину Оксану.

Наша мама нову невістку не визнає, і вперто стоїть на своєму, що лише Людмилу, першу дружину Сергія, ми маємо признавати, бо з нею він брав шлюб у церкві, а таких як Оксана у нього ще може бути багато.

З мамою я категорично не згідна, брат – доросла людина, і має право сам визначати, з ким йому жити.

Я не прихильниця розлучень, але якщо людині в сім’ї погано, то навіщо терпіти, адже життя у нас одне.

Перший шлюб мого брата виявився не зовсім вдалим, він розлучився і одружився вдруге.

Сергій собі спокійно живе, а от мама спокій втратила.

Вона робить все для того, щоб розладнати теперішні стосунки свого сина, щоб йому нічого більше не залишиться, як повернутися до колишньої дружини.

При цьому, думка самого сина маму не цікавить.

Сергію зараз 33 роки, він півтора роки тому одружився вдруге.

Зі своєю першою дружиною Людмилою, вони побралися дуже молодими, коли їм було по двадцять років.

Всі казали, що це рано, але у них було кохання, тому слухати вони нікого не стали.

Мамі Людмилою спершу не сподобалася. Двадцятирічна дівчина не вразила її ні зовнішністю, ні характером, ні господарськими навичками.

Але Людмилі якимось немислимим чином вдалося змінити мамину думку про себе на краще.

Але треба віддати належне Людмилі, вона намагалася стати гарною господаркою, часто питала у нашої мами якихось порад, не сперечалася з нею.

Про чоловіка дбала, жили вони, до речі, у квартирі Людмили, яку їй подарували батьки до весілля ще.

Людмила свекруху називала мамою, і на Ви.

Тому коли стосунки молодих вичерпали себе, для мами це було щось немислиме.

Вона не хотіла прийняти, що це вже кінець. Лізла з порадами, розмовляла окремо із сином та невісткою, умовляла.

Але нічого не спрацювало. Брат із Людмилою розійшлися.

Таке буває, на жаль. До того ж, діточок спільних у них немає, а значить, і зобов’язань перед колишньою дружиною у брата буде менше.

Просто вони виросли із цих стосунків, кожен пішов своєю дорогою.

У брата склалося все добре, невдовзі він зустрів Оксану і одружився з нею.

А Людмила досі одна, і вона продовжила підтримувати спілкування з нашою мамою, своєю колишньою свекрухою.

Вітала зі святами, цікавилася самопочуттям, питала якихось рецептів. Брат не заперечував, мама теж була рада її дзвінкам.

Нікого це не напружувало, поки брат не одружився вдруге.

Сергій намагався мамі пояснити, що вони з Людмилою вже давно все обговорили, у неї своє життя, у нього своє, жодних близьких романтичних стосунків між ними бути не може.

Але мама вважає, що у Сергія є лише одна дружина, і це – Людмила.

І хоча нова дружина брата – чудова дівчина, мама цього наче не бачить.

Вона завжди знаходить причину, щоб зачепити невістку.

Що б та не подарувала – все погано, що б не приготувала – у Людмили виходило краще.

Нова дружина брата вдає, що все нормально, але видно, як їй важко витримати всю цю ситуацію.

І брат це теж чудово розуміє, але змінити щось не може. Єдиний варіант – перестати спілкуватися з мамою, але він до цього не готовий.

А мама продовжує вважати, що у брата з Людмилою ще все може вийти, просто Сергій не робить для цього жодних кроків.

І якщо зараз брат розійдеться з другою дружиною, то вони з Людмилою обов’язково зійдуться і житимуть довго і щасливо.

Я маму не підтримую, вважаю, що брат все правильно зробив.

Не знаю, як переконати маму, щоб вона дала спокій моєму брату?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.