До мами в село я приїжджала рідко, бо не могла дивитися на те, як лінива дружина брата лежала, в той час як мама крутилася як бджілка, намагаючись всюди встигати. Мама і їсти варила, і город обробляла, і внуків виростила. Але за це вона не лише не отримала вдячності, але й з часом невістка стала сваритися з нею, так що в них вдома спокою ніколи не було. Зараз, коли мама постаріла, і розуміє, що доживати старість біля невістки не так вже і легко, вона дуже шкодує, що вибрала не мене, а брата

Моя мама в свій час прийняла не зовсім логічне рішення – вона вирішила біля себе залишити сина з сім’єю, а мене, доньку, видати заміж на сторону.

Причин для прийняття такого рішення у мами було дві: перша – вона завжди любила брата більше, ніж мене, і друга – брат старший і одружився першим.

Думати про забезпечення своєї сім’ї він особливо не хотів, тому вибрав найпростіший варіант – жити біля наших батьків.

З його дружиною ми відразу не зійшлися, я лише глянула на неї, і зрозуміла, що толку з неї буде мало.

Перший час мама нашу принцесу взагалі не чіпала, щоб не образити улюбленого синочка.

Я на весь цей цирк не могла дивитися, тому зібралася і поїхала з дому – спочатку вчилася, потім роботу знайшла, а потім і заміж вийшла.

Мене з чоловіком мама навіть не думала запрошувати до себе жити, хоча ми теж не мали власного житла.

Перші 10 років я прожила із свекрухою, а потім ми з чоловіком (не без допомоги свекрів), спромоглися купити двокімнатну квартиру в новобудові, в якій зараз і живемо.

У нас є єдиний син, він уже дорослий, живе в Австрії. Так що нам з чоловіком 2-х кімнат вистачає.

До мами в село я приїжджала рідко, бо не могла дивитися на те, як лінива дружина брата лежала і грілася на сонечку, в той час як мама крутилася як бджілка, намагаючись всюди встигати.

Мама і їсти варила, і город обробляла, і внуків виростила. Але за це вона не лише не отримала вдячності, але й з часом невістка стала сваритися з нею, так що в них вдома спокою ніколи не було.

Зараз, коли мама постаріла, і розуміє, що доживати старість біля невістки не так вже і легко, вона дуже шкодує, що вибрала не мене, а брата.

Поки ще батько був живий, він був господар, і мама за ним була як за кам’яною стіною.

А коли 3 роки тому батька не стало, невістка вирішила все прибрати до своїх рук.

– Донечко, а може б ти мене до себе забрала? У вас таки дві кімнати є, – запитала мене якось мама.

Я розумію, що їй важко. Я це бачу кожного разу, як приїжджаю в село.

Але хіба я винна, що все сталося саме так?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.