fbpx
Життєві історії
До грудня жодного слова про ремонт не звучало взагалі. Але в останній місяць року свекруха зрозуміла – у неї ж, виявляється, ремонт недороблений, а на носі Новий рік

Минулої зими моя свекруха нарешті почала ремонт. Ми пропонували його зробити ще кілька років тому, але тоді вона відмовилася, а рік тому нарешті дозріла.

Наполягати не стали, тим більше, що ми тоді тільки-но в’їхали у свою квартиру, яку віддали мені батьки, до цього ми з дітьми жили в них. Там раніше жили квартиранти та з цих грошей батьки сплачували кредит за машину. А як кредит виплатили, то і квартиру віддали нам.

Але після мешканців там, звісно, ​​довелося робити ремонт. Тому я навіть зраділа, коли свекруха відмовилась від ремонту. Це звільняло нам купу грошей та вагон часу. Тому що сама свекруха навряд чи змогла б зробити хоч щось, а наймати бригаду їй не по кишені. Довелося б нам брати участь і грошима, адже дещо все одно не зробили б самі, наприклад, електрику, і руками, наприклад, поклеїти шпалери.

Ми відремонтували свою квартиру, а потім і свекруха дозріла, сказала, що нічого грандіозного робити не хоче, так, просто «освіжити». Але просто освіжити не вдалося і ремонт швидко переріс з розряду «косметичний» в розряд «капітальний».

Свекруха протрималася місяць, а потім влаштувала нам сцену, мовляв, навіщо ми їй це нарадили, ні кінця ні краю не видно, вона вже втомилася так жити.

Загалом, ми вийшли винні, наче нам найбільше треба це було! Чоловік запропонував мамі пожити у нас, доки у неї в квартирі буде ремонт. Ну, тому що зрозуміло, що жити в квартирі, що ремонтується, дуже важко, навіть я з цим згодна.

Але мамі чоловіка такий варіант не сподобався. Вона сказала, що просто більше нічого не робитиме, доживе і так. Літо майже повністю свекруха провела на дачі. Чому не можна було зробити ремонт у цей період, я не знаю. Чоловік їй пропонував, а вона знову закотила сцену, нічого вона не хоче.

Зі свекрухою продовжували спілкуватися, але в гості до неї не ходили, кликали до себе. До грудня жодного слова про ремонт не звучало взагалі. Але в останній місяць року свекруха зрозуміла – у неї ж, виявляється, ремонт недороблений, а на носі Новий рік. А як Новий рік зустрінеш, то його й проведеш.

Як там упоратися за місяць, я собі уявляю погано. Ми з чоловіком працюємо – кінець року, тож часу вільного майже немає. До того ж на все це потрібні фінанси, яких свекруха теж не має.

На сімейній раді вирішили, що допоможемо мамі чоловіка. Ми вигребли всі вільні гроші, домовившись, що витрати свекруха нам покриє, коли зніме гроші з вкладу. Та й самі почали робити те, що пів року тому могли зробити майстри.

Працювали вечорами, проводили там усі вихідні, добре мої батьки погоджувалися сидіти з онуками. До кінця ремонту ми вже вийшли за встановлений бюджет. Вигребли вже всі гроші під чисту, навіть ті, що відклали на подарунки дітям. Свекруха обіцяла, що цю суму віддасть із пенсії.

Ремонт ми закінчили, не такий, як думалося спочатку, тому що ні часу, ні майстерності, ні коштів на висококласний ремонт у нас не було. Але квартира знову набула житлового вигляду.

В підсумку, через ремонт в квартирі свекрухи ми залишилися практично без грошей, навіть на подарунки дітям не вистачає. Зате мама чоловіка зустрічатиме Новий рік у відремонтованій квартирі. Правда, не забуває критикувати, що ось тут криво наклеїли, тут неакуратно вийшло.

Пів року їй нічого не треба було, а тут в останній місяць усіх напружила, сама витратила поки що три копійки, майже не допомагала, зате зараз ходить із важливим виглядом недоробки виглядає. Я впевнена, що все для того, щоб не віддавати нам гроші. Подивимося, чи отримаємо ми обіцяне.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page