Лариса вже давно звикла, що її свекруха Наталія Василівна – людина з непростим характером. Але, незважаючи на всі примхи та непорозуміння, які виникали між ними, вона завжди намагалася бути ввічливою, терплячою та підтримувати гарні стосунки.
Коли постало питання організації ювілею свекрухи, Лариса щиро запропонувала:
– Наталіє Василівно, давайте відсвяткуємо в ресторані? Це ж зручніше! Не треба стояти біля плити, все красиво та комфортно. А ввечері не треба мити гору посуду.
Лариса була готова до заперечень. Але на її подив, Наталія Василівна раптом задумалася, а потім усміхнулася:
– Знаєш, ти маєш рацію. У моєму віці стояти на кухні – не найкраща ідея.
Лариса ледь приховала своє здивування. Усе складалося навіть надто добре.
– Чудово! Тоді я знайду хороший ресторан і організую все необхідне, – підхопила вона.
Незабаром Лариса знайшла затишний ресторан у центрі міста. Домовилася про меню, вибрала найкращий зал, замовила красивий торт. Щоб усе пройшло без накладок, вона вирішила заздалегідь уточнити кількість гостей.
– Наталіє Василівно, скільки людей буде на святі? – запитала Лариса.
Свекруха махнула рукою:
– Та небагато. Я, ти з Сергієм, моя сестра Валя з чоловіком, дві подруги – Ніна та Тамара. Ну, може, ще хтось із близьких знайомих. Думаю, людей десять максимум.
– Чудово, – відповіла Лариса і почала підраховувати витрати. Вони з чоловіком вирішили оплатити себе та іменинницю, а за решту гостей мала заплатити свекруха з тих конвертів, які вона отримає в якості подарунка.
Настав день святкування. Лариса та Сергій приїхали до ресторану раніше, щоб переконатися, що все готово. Офіціанти накрили стіл, поставили святкові прикраси, торт був на своєму місці. Усе виглядало ідеально.
Першими прибули сестра свекрухи з чоловіком, потім дві подруги. Наталія Василівна сяяла, приймаючи вітання. Але вже через пів години Лариса почала помічати щось дивне.
До залу зайшли двоє незнайомих людей, привітали свекруху й сіли за стіл. За ними ще троє. Потім іще.
– Сергію, а хто ці люди? – пошепки запитала Лариса у чоловіка.
– Не знаю, – знизав плечима Сергій. – Мабуть, знайомі мами.
Свекруха ж, здавалося, була у своїй стихії. Вона обіймала гостей, радо запрошувала сідати й давала вказівки офіціантам:
– Додайте ще один стілець сюди! Ой, а це ж Зіна з роботи! І Світлана з бухгалтерії. Як я рада вас бачити!
Лариса відчула, як у неї все стискається всередині. Обіцяні десять людей перетворилися на двадцять, а згодом їх стало ще більше.
– Сергію, – знову звернулася вона до чоловіка, – ти ж розумієш, що ми не можемо заплатити за всіх?
– Звісно, – нервово відповів він. – Але що нам робити? Не виганяти ж їх.
До дев’ятої вечора зал був переповнений. Лариса вже не могла порахувати, скільки людей прийшло. Офіціанти ледве встигали розносити їжу й напої. Адміністратор ресторану підійшла до Лариси з рахунком. Сума була вдвічі більшою за очікувану.
Лариса глибоко вдихнула й підійшла до свекрухи:
– Наталіє Василівно, ми домовлялися, що за решту гостей заплатите ви?
– Ой, Ларисо, не переймайся, – недбало махнула рукою свекруха. – Головне, що свято вдалося! А мій син за все заплатить.
– Взагалі то, це мій чоловік і він не зобов’язана платити за ваших знайомих! – не витримала Лариса.
– Ларисо, як тобі не соромно? – обурилася Наталія Василівна. – Це ж мої гості. Ви мені організували це свято, то й платіть.
Лариса розгублено подивилася на чоловіка:
– Сергію, ти чуєш це?
Сергій, хоч і неохоче, але став на бік дружини:
– Мамо, це справді перебір. Ми не можемо заплатити за всіх.
– І що тепер? Ви осоромите мене перед усіма? – образилася свекруха.
Лариса в надії знайти хоч якийсь вихід, запропонувала свекрусі заглянути в конверти, які принесли гості, може з них вдасться хоч щось витягнути?
Та свекруха їх ошелешила, що гроші принесла лише сестра, дві тисячі гривень. А всі решту гості прийшли з подарунками – хто сервіз приніс, хто статуетку, а хто просто коробку цукерок і квіти. Так що, нема чим платити.
Лариса не стала продовжувати суперечку. Вона попросила адміністратора роздрукувати рахунки для кожного гостя й повідомила про це за столом. Гості явно були ошелешені, але мовчки почали розраховуватися.
Після того, як усе було вирішено, Лариса з Сергієм забрали свекруху додому. У машині панувала напружена тиша. Лариса почувалася виснаженою, а свекруха сиділа із незадоволеним виразом обличчя.
– Ларисо, ти повелася дуже некрасиво, – нарешті сказала Наталія Василівна.
– А ви, Наталіє Василівно, повелися несправедливо, – відповіла Лариса. – Я старалася зробити все ідеально, а ви перетворили це свято на хаос.
Свекруха обурено мовчала, але більше нічого не сказала.
Цей вечір став для Лариси справжнім випробуванням. Але вона вирішила, що більше ніколи не візьметься організовувати свята для тих, хто не цінує її старань.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
