fbpx

До батьків в село Богдан завжди приїжджав сам, Лариса навіть після появи в них машини, не мала бажання їздити до свекрів. Але, одного разу таки з’явилася, і лише для того, щоб повідомити всім, що вони вважають, що настав час їхній будинок в селі на Богдана переписувати. Тут вже навіть бабуся, свекруха Галини, яка завжди була на стороні свого улюбленого онука, не витримала, і сказала, що нічого вони не отримають, мовляв, бач, що захотіли, при живих батьках уже спадщину їм подавай. Не минуло і місяця після цього, як повернувся Богдан додому, вигнала його Лариса, сказала, що він для неї занадто бідний

У Галини з Остапом так довго не було дітей, що коли, нарешті, на світ з’явився їхній єдиний синочок, Богданчик, вони були готові йому небо прихилити.

Галина була вчителькою, викладала математику в місцевій школі. Заміж вийшла за найбагатшого парубка з села, у батьків Остапа було доволі багато грошей. Бідну невістку вони не відразу прийняли, але те, що люди в селі поважали вчительку Галину Іванівну, зіграло свою роль, мовляв, якщо грошей немає, то хоч у односельчан в повазі.

Галина стала невісткою місцевих багатіїв, але на цьому її випробування не закінчилися. Живучи у їхньому шикарному будинку, вона спочатку усіма силами намагалася довести, що вона хороша господиня, то ж за написанням конспектів і перевіркою зошитів, вона ще мала прибирати, готувати, прати. Свекруха взагалі перестала по дому хоч щось робити, відколи невістка переступила поріг їхнього дому.

Справилася Галина і з цим завданням, з часом вона стала дуже вправною господинею – все вміла і зварити, і спекти. Але свекруха не переставала її картати, що вона їм ніяк внуків не може подарувати. І Остапу говорила, що він собі якусь не таку дружину вибрав.

Галина лише ночами тихо плакала в подушку, і молила Бога, щоб послав їм з Остапом дитинку, адже їй вже не сила було терпіти докори свекрухи.

Стала матір’ю Галина в 35 років, коли вже й сподіватися перестала. Синочок у них народився, Богданом його нарекли, в честь діда. Бігали всі навколо нього, бо така ж довгожданна дитина, так старалися йому вгодити, що перестаралися.

Виріс Богдан тим ще егоїстом, і до людей ставився дуже зверхньо. Галина не раз говорила сину, що негоже так, але свекруха постійно її поправляла, і навпаки, казала внуку, що саме так і треба робити.

Вибрав собі Богдан наречену з міста, бо казав, що в селі йому ніхто не підходить. А Лариса його село не любила, і відразу стала вимагати, щоб вони в місті жили. Остап тоді продав все, що міг, аби єдиному синові житло в райцентрі купити.

Потім всі дружно старалися, щоб у молодят було все, що треба. Тим часом, апетити у Лариси лише росли. Їй було мало того, що свекри з села їх повністю продуктами забезпечують, захотіла вона машину.

У Остапа була машина, і невістка настояла на тому, що їм вона більше потрібна. Що не зробиш для єдиного сина? Віддав Остап свій автомобіль молодятам, все заради того, аби у них все добре було.

До батьків в село Богдан завжди приїжджав сам, Лариса навіть після появи в них машини, не мала бажання їздити до свекрів. Але, одного разу таки з’явилася, і лише для того, щоб повідомити всім, що вони вважають, що настав час їхній будинок в селі на Богдана переписувати.

Тут вже навіть бабуся, свекруха Галини, яка завжди була на стороні свого улюбленого онука, не витримала, і сказала, що нічого вони не отримають, мовляв, бач, що захотіли, при живих батьках уже спадщину їм подавай.

Не минуло і місяця після цього, як повернувся Богдан додому, вигнала його Лариса, сказала, що він для неї занадто бідний.

Відтоді Богдан нарікає на батьків і бабусю, що через їхню жадібність він залишився без дружини.

– Ти залишився без дружини не через те, що ми тобі щось пошкодували, а через те, що Лариса твоя занадто жадібною була. Напевно, вона не читала казку про золоту рибку, – сказала Богдану бабуся.

Вперше в житті свекруха у Галини пробачення попросила за те, що все життя була до неї несправедливою. Тільки тепер, дивлячись на Ларису, вона зрозуміла, які бувають невісточки, і як їй з Галиною пощастило.

Олеся Біла.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page