fbpx
Життєві історії
Днями я свою рідну сестру в магазині зустріла випадково, а вона давай мені скаржитися, що діти невдячними виросли – вони з чоловіком все життя для них жили і старалися, а ті про них і не згадують зараз, приходять дуже рідко, слухавку телефонну не завжди піднімають і потім не передзвонюють, але вона сама в цьому винна

У мене є рідна сестра Олена, старша за мене на два роки. Але склалося так, що ми з нею взагалі майже не спілкуємся, більшість моїх знайомих навіть не підозрює, що у мене є сестра.

Олена як вийшла заміж, пішла жити до чоловіка, і я не знаю, що сталося, але вона наче відгородилася від нашої родини. Ні до нас не ходила в гості, ні до себе не кликала. Скільки разів я намагалася її на свята до себе покликати, але все марно, вона то роботою відговорювалася, то іншими справами. А потім я зрозуміла, що вона просто не хоче, тому і я сама перестала шукати зустрічей.

На великі свята до батьків приходила лише я з чоловіком і дітьми, а Олена навіть не вітала нас. Я бачила, як через це засмучуються наші батьки, але не могла нічого зробити окрім того, що любити їх за нас двох. У нас в регіоні прийнято Святвечір, Великдень, Різдво і інші свята бути всі разом, з родиною. Я лишала всі справи, брала дітей і чоловіка, і їхала до батьків, щоб вони не почувалися самотніми.

Чому сестра все життя так робила, я сказати не можу. Спадщиною батьки її не обділили, відразу після весілля в придане віддали Олені бабусину хату, вони з чоловіком її продали і отримали дуже непоганий стартовий капітал, так що тут сестра не має на що ображатися. Мені здається, що робила вона так тому, що так хотів її чоловік – відділити її від нашої родини, а вона і повелася.

Та життя – це бумеранг. Дочки Олени виросли, вийшли заміж, і тепер забули про неї. Якось я сестру в магазині зустріла випадково, а вона давай мені скаржитися, що діти невдячними виросли – вони з чоловіком все життя для них жили і старалися, а ті про них і не згадують зараз, приходять дуже рідко, слухавку телефонну не завжди піднімають і потім не передзвонюють.

Попрощалися ми з Оленою, а я собі думаю, що навіть не можу її пошкодувати, вона який приклад дітям своїм показала? Скільки разів до наших батьків з ними прийшла чи до себе запросила? Жила собі з чоловіком окремо від всіх, і її дівчата зробили точно так само. Все в житті повертається, дітей вчити прикладом треба.

Нашим батькам вже по 70 років, вони досі чекають на своїх дітей, і я при першій кращій нагоді біжу до них. Мені здається, що якщо Олена не змінить свого відношення до наших батьків поки є ще час, то і її саму чекає дуже невесела старість.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page