Ми з чоловіком після весілля пішли жити до моєї мами. Разом з нами живе ще бабуся. У нас двокімнатна квартира, мама з бабусею живе в одній кімнаті, а нам з чоловіком вони віддали іншу. Так ми планували швидше зібрати на своє житло. До того ж, чоловік весь день на роботі, додому приходить пізно, переночує, і знов на роботу, тому ми не бачили сенсу платити за знімне помешкання.
В шлюбі ми вже півтора роки. Нещодавно я народила дитину і пішла в декрет. Тепер чоловік сам забезпечує нашу сім’ю. І все б нічого, але Вадим став дуже економним, якщо не сказати, жадібним. Він вирішив, що ми будемо харчуватися окремо. І це при тому, що всю комуналку платять мама з бабусею, у нас вони за проживання ні копійки не беруть.
Спочатку Вадим купив для нас холодильник і поставив на кухню, де і без того мало місця. Продукти він купує сам, щосуботи їздить у великий торговий центр і робить закупки на тиждень. У нашому холодильнику є все – і м’ясо, і риба. Вадим любить добре поїсти, я маю щодня готувати йому смачну вечерю.
Мама з бабусею живуть скромніше, мама отримує мінімальну зарплату, а бабуся невелику пенсію, після оплати комуналки їм майже нічого не залишається, тому їхній холодильник заповнений звичайними продуктами, м’ясо і риба у них бувають не часто.
Днями я приготувала чоловікові вечерю, запекла в духовці великий шматок свинини, як він любить. Сіли ми вечеряти, а мама з бабусею зварили собі пісні макарони, які їли з салатом з капусти. Мені так за них прикро стало, що словами не передати. Я запропонувала їм м’яса, але вони відмовилися. Я теж в той вечір не вечеряла, пропав апетит.
Мені все це не подобається, не можна так – ми живемо в маминій квартирі, а харчуємося окремо. Чоловік нічого надзвичайного в цьому не бачить, каже, що збирає гроші на перший внесок і ми скоро переїдемо. А мені дуже незручно перед мамою і бабусею. Не по-людськи якось виходить. Що робити, не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
