Я не раз чула, що іноді чужий може краще допомогти, ніж рідний, але ніколи з таким не стикалася. А днями зі мною сталася історія, в яку просто важко повірити.
Мені 38 років, у мене четверо дітей. Старша донечка вже школу закінчила і в університет поступила, але є ще три менших. Наймолодшій нещодавно виповнилося чотири роки.
Наближається свято Миколая, і мої молодші діти написали листи. Я коли їх прочитала, то схопилася за голову, бо навіть по найскромнішим підрахункам на подарунки мені було треба тисяч 10, яких у мене не було. А як влаштувати дітям свято, я просто не знала.
Ми з чоловіком ніколи не жили багато, а з початком війни і зовсім сутужно стало. Мій чоловік їздив на заробітки, то хоч якісь гроші у нас були. А тепер він виїхати не може, то ж залишився без роботи. Щоправда, він зараз влаштувався десь на СТО, та поки особливих заробітків немає.
Я працюю теж, але зарплата у мене невелика. Ми з чоловіком колись мріяли збирати гроші на квартиру, адже у нас самі дівчата, треба для них щось пристарати, от старша донька ще трохи і зятя приведе.
Проте зараз з грошима настільки все складно, що від мрії про квартиру нам довелося відмовитися. Тут аби на їжу і комуналку всім вистачило.
Днями я поверталася з роботи і випадково на вулиці зустріла свою шкільну подругу. Не бачилися ми з нею років 15, якщо не більше. На радощах Настя запропонувала зайти в найближче кафе.
Я була дуже рада бачити подругу, вона сказала, що голодна і не проти пообідати. Я теж нічого не їла, але згадала, що у мене в гаманці всього 100 гривень, тому замовила собі лише каву.
Настя розповіла мені, що вона вже багато років працює закордоном, останнім часом вона живе у Франції. Вже на квартиру собі заробила і приїхала підшукати потрібний варіант.
Подруга розповіла мені, що заробляє вона добре, все у неї гаразд, от тільки з особистим життям у неї чомусь зовсім не складається. Вона одружена вже років 7, але у них з чоловіком немає дітей, через що їхня сім’я просто розвалиться, адже чоловік дуже хоче мати дітей.
Я поспівчувала Насті, бо маючи аж чотирьох дітей, навіть не уявляю, як би я жила без них. Моє життя втратило б зміст. Так, з ними важко, і грошей постійно не вистачає, але яка ж це радість і яке це щастя, коли в домі є діти.
Настя щиро за мене пораділа, коли почула, що у мене аж чотири донечки. А потім витягла з гаманця 200 євро і сказала, що ці гроші я маю витрати на подарунки своїм дівчатам, наближається свято Миколая, і вона хоче ним побути для моїх дітей.
Гроші від неї брати я не хотіла, але Настя наполягла. Вона навіть пішла зі мною в магазин іграшок, і ми разом купили дуже гарні ляльки для трьох моїх молодших донечок.
Я пообіцяла подрузі, що як тільки зароблю гроші, то обов’язково їй віддам, але Настя сказала, щоб я цим не переймалася. Гроші у неї є.
Як віддячити подрузі, я не знаю. Поки буду молитися, щоб Бог і їй допоміг стати матір’ю.
Чесно, я дуже схвильована, бо навіть і подумати не могла, що хтось в цей такий важкий час може просто так подарувати 200 євро.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую