Я не раз чула, що іноді чужий може краще допомогти, ніж рідний, але ніколи з таким не стикалася. А днями зі мною сталася історія, в яку просто важко повірити.
Мені 38 років, у мене четверо дітей. Старша донечка вже школу закінчила і в університет поступила, але є ще три менших. Наймолодшій нещодавно виповнилося чотири роки.
Наближається свято Миколая, і мої молодші діти написали листи. Я коли їх прочитала, то схопилася за голову, бо навіть по найскромнішим підрахункам на подарунки мені було треба тисяч 10, яких у мене не було. А як влаштувати дітям свято, я просто не знала.
Ми з чоловіком ніколи не жили багато, а з початком війни і зовсім сутужно стало. Мій чоловік їздив на заробітки, то хоч якісь гроші у нас були. А тепер він виїхати не може, то ж залишився без роботи. Щоправда, він зараз влаштувався десь на СТО, та поки особливих заробітків немає.
Я працюю теж, але зарплата у мене невелика. Ми з чоловіком колись мріяли збирати гроші на квартиру, адже у нас самі дівчата, треба для них щось пристарати, от старша донька ще трохи і зятя приведе.
Проте зараз з грошима настільки все складно, що від мрії про квартиру нам довелося відмовитися. Тут аби на їжу і комуналку всім вистачило.
Днями я поверталася з роботи і випадково на вулиці зустріла свою шкільну подругу. Не бачилися ми з нею років 15, якщо не більше. На радощах Настя запропонувала зайти в найближче кафе.
Я була дуже рада бачити подругу, вона сказала, що голодна і не проти пообідати. Я теж нічого не їла, але згадала, що у мене в гаманці всього 100 гривень, тому замовила собі лише каву.
Настя розповіла мені, що вона вже багато років працює закордоном, останнім часом вона живе у Франції. Вже на квартиру собі заробила і приїхала підшукати потрібний варіант.
Подруга розповіла мені, що заробляє вона добре, все у неї гаразд, от тільки з особистим життям у неї чомусь зовсім не складається. Вона одружена вже років 7, але у них з чоловіком немає дітей, через що їхня сім’я просто розвалиться, адже чоловік дуже хоче мати дітей.
Я поспівчувала Насті, бо маючи аж чотирьох дітей, навіть не уявляю, як би я жила без них. Моє життя втратило б зміст. Так, з ними важко, і грошей постійно не вистачає, але яка ж це радість і яке це щастя, коли в домі є діти.
Настя щиро за мене пораділа, коли почула, що у мене аж чотири донечки. А потім витягла з гаманця 200 євро і сказала, що ці гроші я маю витрати на подарунки своїм дівчатам, наближається свято Миколая, і вона хоче ним побути для моїх дітей.
Гроші від неї брати я не хотіла, але Настя наполягла. Вона навіть пішла зі мною в магазин іграшок, і ми разом купили дуже гарні ляльки для трьох моїх молодших донечок.
Я пообіцяла подрузі, що як тільки зароблю гроші, то обов’язково їй віддам, але Настя сказала, щоб я цим не переймалася. Гроші у неї є.
Як віддячити подрузі, я не знаю. Поки буду молитися, щоб Бог і їй допоміг стати матір’ю.
Чесно, я дуже схвильована, бо навіть і подумати не могла, що хтось в цей такий важкий час може просто так подарувати 200 євро.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.