Мій чоловік потай від мене допомагає своїй мамі і цей факт мені дуже не подобається. Чоловік не усвідомлює, що робить щось не те і це мене ще більше дратує.
У шлюбі з Євгеном ми вже 6 років, у нас є 5-річна дочка. Живемо ми окремо, здавалося б, жити і радіти, але ми не можемо спокійно жити, і все через свекруху.
У мого чоловіка є ще старша сестра, але та, як поїхала з дому років 10 тому, вийшовши заміж, так і перестала приїжджати. Вона добре знає, що мама спокою не дасть, тому і поїхала аж так далеко.
Батько мого чоловіка залишив своїм дітям по однокімнатній квартирі. Як я уже сказала, зовиця передбачливо свою квартиру продала і купила житло подалі від мами, а ми оселилися у своїй.
Живемо ми в кількох районах від свекрухи, але це не заважало їй приїжджати до нас через день. І завжди у неї є до нас маленьке прохання.
Спочатку ми їй допомагали, але на це йшла значна частина наших заробітків. Коли ж я пішла в декрет, грошей у нас стало менше, і мама чоловіка зрозуміла, що син особливо допомогти зараз не зможе. Тому вона сильно зітхала: двоє дітей, а маму підтримати нікому.
А що її підтримувати, їй ще і шістдесяти ще нема! Вона ще працює, щоправда, зарплата у неї невелика, але так живуть багато її ровесників, і нічого. Мій декрет свекруха пережила важко. А вже коли я вийшла на роботу, мама чоловіка так йому прямо і сказала, що він має їй допомагати, бо більше нікому.
Мій чоловік, як чемний син, став підтримувати свою маму. Треба пральну машину – купив, захотіла посудомийку – подарував. При цьому чоловік виправдовується переді мною – вона ж зовсім одна, я – син, я маю допомогти матері.
А я дочка, кажу, але мої батьки не просять грошей на ремонт. Навіщо їй посудомийна машина? Вона ж сама живе. У мене немає посудомийки, і я не прошу.
Чоловік не бачить, що ми живемо в однокімнатній квартирі і нам треба розширятися, адже у нас росте дочка. Він про це не думає, поки виконує забаганки своєї матері.
А днями я дізналася, що чоловік оформив солідний кредит. І як ви думаєте, для чого? Щоб мамі ремонт в квартирі зробити!
Я вже цього не стала терпіти, сказала, що він, як мінімум, мав зі мною порадитися. Сума кредиту – 70 тисяч гривень! Це ж скільки часу він буде цей кредит повертати?
Чоловікові я сказала, що хочу розлучення. Батьки мої мені радять заспокоїтися, мовляв, чого в сім’ї не буває? Кажуть, чоловік все зрозумів, усвідомив, що такого більше не станеться. Але я поки пробачити не можу. От і не знаю, як далі.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.