Гроші я ніколи не вважала своїм пріоритетом, але і розкидатися ними наліво і направо теж не хочу. Це зараз ми з чоловіком живемо добре, у нас є і квартира, і машина, і хороша зарплата. Але так було не завжди, 25 років тому ми одружилися і у нас не було нічого.
Я сама родом з села, максимум, що могли мені дати мої батьки, це продукти з села. В той час як мама мого чоловіка була доволі забезпеченою жінкою, вона працювала на керівній посаді, і могла нам добряче підсобити, принаймі, прийняти до себе в свою трикімнатну квартиру на певний час, поки ми на ноги станемо.
Та свекруха нам відразу сказала, що тепер ми самостійні, і маємо собі самі давати раду. Коли ми одружувалися, мені було 18 років, чоловікові 20, а його мамі 45.
Ми довго думали, що робити, як заробити бодай якісь гроші, і в мене виникла ідея їхати в Чернівці на ринок за товаром, а потім продавати ці речі у нас на ринку, ми навіть палатку почали орендувати. Як не дивно, але цей наш бізнес пішов, починали ми з кількох речей, а тепер у нас мережа магазинів з одягом.
Всі труднощі ми з чоловіком подолали разом, і цим дуже пишаємося. Зараз у нас є достаток, але лише нам і Богу відомо, як нелегко було до цього прийти. Бували часи, коли ми економили на всьому, навіть на їжі, їли пісну картоплю з олією і квашеною капустою, а в холодильнику свекрухи стояла червона ікра, яку вона тримала для вишуканих гостей.
А тепер ми помінялися місцями, у нас є все, а 70-річна свекруха живе на свою пенсію. Вона не один раз натякала, що мій чоловік має їй допомагати, бо вона його мама, але я в свою чергу йому нагадую, як вона з нами повелася, коли мала можливість допомогти.
Тим не менше, залишити свою маму зовсім без допомоги і підтримки мій чоловік не може. Він оплачує їй комунальні послуги, а вона в свою чергу пообіцяла, що перепише на когось з наших двох синів свою квартиру.
Я погодилася платити немалі суми за її комуналку лише на таких умовах.
Та днями я бачилася з другою невісткою, дружиною молодшого брата мого чоловіка, і вона розповіла мені, що бачила заповіт, свекруха їм показувала, і в ньому свою квартиру вона навпіл ділить між двома синами – моїм чоловіком і його молодшим братом.
Що ж це виходить – ми платимо за свою частину спадщини, а брату все дістанеться просто так? Я пояснила чоловікові, що так не піде, нехай тепер якийсь період його брат мамі комуналку платитиме.
Але чоловік мене не слухає, каже, що брат значно скромніше за нас живе, і йому буде важко викроїти з сімейного бюджету 3-4 тисячі, а для нас ці гроші невеликі, тому ми і маємо платити.
З чоловіком я не погоджуюся, але як його переконати, я не знаю. Що робити в цій ситуації, як правильно поступити?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.