fbpx

Днями в село приїхала невістка Ліда з дочкою Наталею, до мене не заходили, пішли зразу в хату до мами. Були там десь годину, а потім, обминувши мене, поїхали додому. Я зайшла в хату до мами, і з виразу її обличчя побачила, що вона чимось засмучена. Мама мене попередила, що тепер не може повністю лише на мене свій будинок переписати

Мені 64 роки, я все життя прожила поруч з мамою. В свій час вийшла заміж, стали ми з чоловіком думати про своє помешкання, і вирішили, що буде найкращим рішенням будуватися. Батьки мої теж зраділи, вони завжди хотіли, щоб я була поруч, тому віддали мені частину свого городу, де ми і побудували свій будинок.

Зрозуміло, що живучи в кількох метрах від батьків, ми їм постійно і у всьому допомагали. Мама все життя тримала корову, то ж все літо ми з чоловіком тільки те й робили, що складали сіно. А ще були кози, свиня, кури, великий город, без нашої допомоги батьки б не обійшлися.

У мене був молодший брат Іван, він одружився і разом з своєю дружиною Лідою жили в двокімнатній квартирі, яку невістці подарували її батьки. Приїжджав Іван в село рідко, бо його дружина не любила такі поїздки. Ліда приїжджала до нас лише по великих святах, посидить трохи за столом, і додому, навіть мови не було про те, щоб вона щось робила. Зате мама, щаслива, що син з невісткою і внуками нарешті приїхали, спаковувала їм на радощах повні сумки продуктів.

Зараз мамі 85 років, і вона вирішила переписати свій будинок на мене, оскільки саме я і батька доглядала до останнього, і тепер за мамою дивлюся. Слава Богу, більшу частину роботи по дому мама робить сама, вона ще в силі, але зрозуміло, що вік у неї вже поважний, і надовго її саму лишати не можна.

Брата мого не стало 5 років тому, у нього з Лідою є єдина донька Наталка, якій уже 35 років, вона заміжня, має двох дітей. Племінниця до бабусі не приїжджала ніколи, від слова зовсім. Я особисто бачила її останній раз, коли були сороковини за моїм братом, її батьком.

А днями в село приїхала Ліда з Наталею, до мене не заходили, пішли зразу в хату до мами. Були там десь годину, а потім, обминувши мене, поїхали додому. Я зайшла в хату до мами, і з виразу її обличчя побачила, що вона чимось засмучена.

Я запитала, що сталося, мама мені відповіла, що не може повністю лише на мене свій будинок переписати, адже в свій час Івану вона нічого не дала, а він для неї така ж дитина, як і я. А оскільки Івана вже немає, то буде справедливим, якщо його половину мама перепише внучці, Наталі.

Переконати маму, що це не зовсім справедливо по відношенню до мене, я не могла. Ліда добре попрацювала. Навіть не знаю, що робити, все життя біля мами була я, а тепер доведеться ділитися з племінницею, а в мене, між іншим, теж двоє дітей. Вважаю, що мама дуже несправедливо поступає зі мною.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page