Сергій у нас єдиний син. Тому ми з чоловіком намагалися дати йому все найкраще, що було в наших силах. Син закінчив університет, всі 5 років ми оплачували йому навчання, влаштувався на гарну роботу.
От лише з особистим життям у нього не складалося, а в 30 років він зустрів Тетяну і сказав, що буде одружуватися. Ми зраділи, ми з чоловіком навіть вже мали готову квартиру для сина.
Але майбутній невістці вона здалася замалою і Тетяна захотіла, щоб ми помінялися – їм віддали свою трикімнатну, а самі переїхали в їхню однокімнатну. Але ми не погодилися, з рідного дому переїжджати я не збиралася.
Наша відмова їй не сподобалася, і тоді вона запропонувала продати ту квартиру, а гроші вкласти в будівництво будинку, який будували її батьки.
Син погодився на цю пропозицію, хоча ми і були проти. Син став жити у сватів, але життя відразу якось не склалося. То жили разом, то розходилися. Він приходив до нас, на неї скаржився, ми підтримували його.
Тривало так кілька років. Незважаючи на такі стосунки сина з невісткою, у них народилася спільна дочка. З невісткою якось після всього цього не заладилося у нас, внучку майже не бачимо.
Протягом останніх трьох років і він раптом перестав до нас бігати, не знаємо як, але у них все налагодилося, а ми з чоловіком залишилися за бортом їх життя. І щоб я не робила зараз, він з нами, можна сказати, не спілкується зовсім, а невістка вже тим більше. Ми для них просто перестали існувати.
Днями у мене був ювілей, мені виповнилося 60 років. Але син не прийшов і навіть не зателефонував. Забути він не міг, адже завжди наперед питав мене, що мені подарувати.
Я впевнена, що його не пустила невістка. Настрій у мене зовсім зіпсувався, я ні про що, крім як про сина, думати не могла. Чоловік заспокоював мене, казав, що ми маємо радіти, що у сина все добре.
Усе, що зараз відбувається, не дає мені спокою – я не бачу ні сина, ні онуку. Дуже неприємно і прикро. Ми зовсім ні в чому не винні. Він приходив до нас сам, ми не налаштовували його проти дружини, просто підтримували. Не виганяти ж було рідного сина з дому!
Що робити? Як налагодити з ними стосунки? Я намагалася і вибачення просити, і дзвонити, але все марно. Таке враження, що нас немає зовсім для них.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все