fbpx
Життєві історії
Днями сестра чоловіка телефонує, каже, що їй треба нову сукню на корпоратив, за дві тисячі гривень. Леся була впевнена, що брат, як завжди, оплатить їй покупку, але цього разу Анатолій відмовив, бо у нас справді немає зайвих грошей

Ми з чоловіком живемо в обласному центрі, а його мама, і обидві сестри живуть у маленькому містечку (райцентрі). Бачимося ми з родичками частенько, бо вони постійно щось просять у мого чоловіка.

Анатолій ні мамі, ні сестрам ніколи у проханнях не відмовляв, каже, що вважає своїм обов’язком їм допомагати. Хоча всі вони працюють, мають, нехай невеликі, але постійні зарплати.

Приїдуть вони до нас в гості і давай скаржитися на життя. Я простодушно не розуміла таких натяків, і то запропоную допомогу у пошуку роботи в нашому місті, то просто поспівчуваю. І все не розуміла, чому після моїх слів на мене так скривджено дивилися. А чоловік залишався з ними наодинці, витягував необхідну суму з гаманця, і настрій у них враз покращувався.

Якось приїхала до нас свекруха і почала розповідати, що їй терміново потрібно зробити ремонт у ванній кімнаті, а грошей немає. На все потрібно 30 тисяч гривень, і має оплатити ці витрати їй син, тобто, мій чоловік.

Звичайно, що Анатолій все оплатив, вийшло не 30 тисяч, а 50, але нехай. Потім посипалися прохання від сестер. Я перестала рахувати, скільки в місяць він витрачає на своїх родичок, бо суми були дуже великими. Про повернення не йшлося, чоловік допомагав їм просто так.

Я ще готова миритися з тим, що Анатолій допомагає мамі. Але сестри? Я ж неодноразово пропонувала їм допомогу. Могли б приїхати до нас, у перший час пожити у нашій квартирі, підшукати нормальну роботу, а там і сім’ю перетягнути.

Але їм простіше жити так. Зараз наближаються свята, навіть не знаю, що думати. В минулому році чоловік купив подарунки всім своїм племінникам і на свято Миколая, і на Новий рік, і на Різдво.

Я переконала чоловіка, що нам треба більшу квартиру, зараз ми живемо в двокімнатній, а взяли в кредит трикімнатну. Краще ми вже будемо щомісячні платежі сплачувати, ніж розкидатися грошима без толку.

А тут якраз сестра телефонує, каже, що їй треба нову сукню на корпоратив, вона вже й підходящий варіант знайшла – сукню за дві тисячі гривень. Леся була впевнена, що брат, як завжди, без зайвих слів оплатить їй покупку, але цього разу Анатолій відмовив, бо у нас справді немає зайвих грошей.

Сестра образилася, а на наступний день зателефонувала свекруха. І давай розповідати, що її донечці одягти нічого, доведеться йти на свято у старій сукні.

Ми все чемно вислухали, але грошей не дали. Нехай звикають. Кілька найближчих років ми будемо виплачувати кредит за свою квартиру.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page