Коли днями мені зателефонувала моя дочка і попросила позичити гроші, я дуже здивувалася. Люба у мене завжди була самостійною, відразу після закінчення університету сама на себе почала заробляти.
Дочка знає, що гроші у мене є, тому наважилася попросити, каже, що час зараз важкий і у неї скрутне фінансове становище. Не вірити дочці у мене не було причин, тому я без проблем відправила їй суму, яку вона просила.
Я за кордоном, в Італії, працюю вже чотири роки, поїхала тоді, коли не стало чоловіка. Думала собі трохи підзаробити на старість, поки ще маю сили, щоб потім в доньки не просити.
Та й Люба нарешті, в 30 років, визначилася з супутником життя і вийшла заміж. Остап – начебто непоганий хлопець, на три роки старший від доньки.
В сімейне життя доньки я ніколи не вникала, але нещодавно вона захотіла поговорити зі мною по душах і зізналася мені в тому, що чоловік її не забезпечує. Живуть вони разом, але фінанси у кожного свої. Зараз їй потрібні гроші, а у чоловіка попросити вона соромиться, тому вона звернулася до мене по допомогу.
Те, що я почула від дочки, мене дуже здивувало, адже я прожила з чоловіком 35 років і завжди гроші у нас були спільними – чоловік приносив зарплату, а я вела бюджет. Ніяких проблем не виникало, всі покупки ми разом обговорювали. Тому ситуація, яку мені описала донька, була особисто для мене не зовсім зрозумілою.
Коли молоді люди одружуються і ведуть свій бюджет так, що всі витрати ділять навпіл, я цього не розумію. У наш час все було спільним. Мій чоловік приносив мені всю зарплату, з вирахуванням невеликої заначки, звичайно. Я розуміла, що і йому потрібні гроші на дрібні витрати.
Тим часом я вміло розпоряджалася грошима: щось на їжу, щось на одяг і інші витрати. При хорошій зарплаті ще й можна було на книжку щось відкладати. Але знову ж таки – майбутня покупка обговорювалася спільно, не було ось цього «твоє-моє». Зараз так сучасні подружжя робити не вміють.
Я теж працювала і свою зарплату рівноцінно пускала на наші спільні витрати, або клала в загальну скарбничку. Ніяких твоє-моє, все в одну купку. Навіть якщо я хотіла купити для себе якусь дефіцитну, дорогу річ, то це обговорювалося з чоловіком.
По родині моєї дочки я бачу, що все зовсім не так тепер. Дочка з зятем розділилися: вона платить квитанції за комунальні послуги, а він – кредит за машину. У них є спільна дитина, так вони їй одяг по черзі купляють: кросівки тато, курточку мама! Тільки ось їжу купують разом, порівну скидаючи на неї гроші.
Я була ошелешена таким розкладом, і зразу сказала доньці, що це неправильно, а вона мені відповіла, що я нічого не розумію у сучасному житті.
Мені 60 років, може я дійсно нічого не розумію? Але для мене дивно, чому зараз сім’ї не можуть жити так само, як ми колись? А може, в сучасних сім’ях нема вже того рівня довіри, що був колись. Чи, може, дійсно інші часи настали і я чогось не розумію?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.