Мені 37 років, я заміжня, у мене чоловік і двоє дітей. Живемо окремо, у нас з чоловіком все добре. Моїм батькам по 60 років, їхня сім’я завжди була зразком для мене. І я б ніколи не подумала, що може статися те, що сталося – мій тато знайшов собі іншу і пішов з родини.
Про це все мені розповіла мама, яка зателефонувала мені і попросила терміново приїхати. Його новою обраницею стала жінка, набагато молодша за нього, їй 43, вона ще жодного разу не була одружена, працює у батька на фірмі головним бухгалтером.
У мого тата є власна фірма, яка приносить доволі непогані прибутки. В свій час він побудував будинок, в якому весь цей час жив з мамою. Мені ж на весілля батько подарував квартиру. Тато завжди добре виглядав, молодше своїх років, але ми навіть подумати не могли, що у нього є інша.
Мама не працювала дуже давно, але так захотів тато, який запропонував їй не працювати, займатися будинком, і вона погодилася. Спочатку вона ростила мене, займалася моїм навчанням і розвитком, а коли я виросла і поїхала з дому, мама всю себе посвятила веденню домашнього господарства і догоджанню батькові, вона у всьому намагалася бути ідеальною дружиною.
Зранку – сніданок, ввечері – смачна вечеря, мама завжди намагалася приготувати щось смачне і оригінальне. Вдома завжди була чистота і порядок. От тільки в цій погоні догодити татові, мама зовсім забула про себе. Гроші у неї були, я не раз казала їй, щоб вона пішла і купила собі якісний модний одяг, зробила зачіску і манікюр, бо на фоні доглянутого батька, мама виглядала старшою, хоча вони і були ровесниками.
І ось тепер сталося те, що сталося. Чоловік мовчки, зібрав речі та пішов, не пояснюючи їй нічого! Просто взяв та пішов! Йому стали не потрібні ні стопочкою випрасовані сорочки, ні акуратно повішені на вішалку штани, ні зварені борщ з м’ясом.
Мама дуже засмучена, звичний для неї світ завалився. Вона не знає, як без нього далі жити. А він пішов до молодшої. Може там не варять так смачно борщі, не прасують речі ретельно, але в тому іншому, йому новому, він знайшов, напевно, те, чого йому не вистачало в колишньому його сімейному житті безсумнівно.
Я не знаю, що сказати мамі, як її розрадити, вона в душі сподівається, раптом він повернеться… Відкриє своїм ключем двері або зателефонує… Це слово «раптом» дає їй надію. Щоправда, це «раптом» може тривати роками… Або взагалі ніколи не наступити.
Після того, як я поговорила з мамою, у мене відбулася розмова і з батьком. Він просив його зрозуміти, сказав, що кохає ту жінку і хоче решту свого життя прожити з нею, у них скоро народиться дитина.
Що мені робити, на чию сторону стати? Мені і маму дуже шкода, але і тата я в якійсь мірі розумію.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.