Днями мама прийшла до мене і сказала, що хоче зі мною поговорити. Вона повідомила, що планує продати свій будинок і переїжджати до моєї сестри в Італію.
Я проти, і не лише через те, що залишаюся без нічого, але і через те, що таким чином і сама мама може залишитися без нічого.
У мене є рідна сестра Ярослава, ми з нею двійнята, зараз нам по 46 років. До того, як ми вийшли заміж, ми були дуже дружніми, а потім наші дороги розійшлися.
Спочатку ми ще хоч трохи зустрічалися родинами, а потім так віддалилися, що й з святами перестали вітати одна одну.
Кожна з нас вийшла заміж і відразу почали жити окремо, Ярослава пішла в квартиру до свого чоловіка, а я – до свого.
Треба сказати, що наші батьки живуть в дуже гарному будинку за містом, мій батько в свій час був будівельником, то ж вдома теж все зробив до ладу.
У Ярослави двоє дітей – дві донечки, і у мене двоє – старший син і молодша дочка.
Сестра відразу поставила питання так, що за батьками маю доглядати я, ніби вона тут ні до чого.
А років десять тому Ярослава виїхала в Італію, спочатку сама, а потім і родину свою туди перевезла.
Про якусь допомогу мені чи батькам взагалі не йшлося, Ярослава постійно плакалася, що їм самим не вистачає.
Зрозуміло, що піклування про батьків було на мені.
Особливо важко прийшлося, коли захворів наш батько. Майже рік я доглядала його, з роботи відразу до батьків їхала, в лікарню ходила, лікувала за свій кошт.
До слова, Ярослава практично нічим тоді нам де допомогла, один раз вислала 100 євро і все.
Коли батька не стало, на пoхорон вона не приїхала. Сказала, що з роботи її не відпускають.
Мама залишилася одна, після того як не стало батька, вона зовсім злягла. Відповідно, у мене турбот побільшало.
Ще коли батько був живий, Ярослава наполягала, щоб він поділив нас майном, хотіла, щоб він записав будинок на нас двох.
А я була проти, бо є ще мама. І після батька вона стала спадкоємицею нашого великого будинку.
Тепер у моєї сестри з’явився новий план. Вона зателефонувала мамі і сказала, що забирає її до себе в Італію.
Але – мама має продати свій будинок і з грошима їхати до неї.
Ярославі зараз потрібні кошти, вони з чоловіком взяли там квартиру під виплату. Повертатися додому вона не планує.
Бачу, мама розгубилася. Їй важко протистояти натиску Ярослави, яка щодня телефонує і дуже наполягає на переїзді.
Сестра тим часом вже покупців на будинок шукає, вже приїжджали якісь люди, дивилися.
Не знаю, як відговорити маму від такого необдуманого вчинку.
Вона зараз свій дім продасть, а чи буде їй добре в чужій країні, в чужому домі – не відомо.
Та й в такому випадку я лишаюся без спадщини.
Хоч вона мені не зовсім потрібна, але сам факт – чому Ярославі все, а мені нічого?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.