Мені 38 років, і я вже більше 10-ти років живу за кордоном, в Празі, куди приїхав спочатку на роботу, а потім вже вирішив залишитися.
Вдома у мене є батьки і молодша рідна сестра.
Моя мама вважає, що якщо я живу за кордоном, то зобов’язаний допомагати і їм, і сестрі.
У мене щодо цього трохи інша думка, адже поїхав я за кодон тому, що мої батьки мені нічого не дали – все дісталося сестрі.
Ще з дитинства я помітив, що батьки ставилися до сестри по-особливому, саме їй діставалося більше уваги і любові.
Коли ми виросли, то батьки купили квартиру і віддали її сестрі.
На це вони використали всі свої заощадження, тому мені прямо сказали, що про своє житло я маю подбати сам.
Я ніяк не міг зрозуміти, чому вони так несправедливо вчинили.
Але мама була переконана, що вони з батьком все правильно зробили – на їхню думку, квартира сестрі була потрібніша, ніж мені.
На той час мені було 26 років, а сестрі 22. І те, що тільки їй купили квартиру, я вважав несправедливістю.
Я батькам сказав: треба було або нікому не дарувати житло, або обом.
Загалом, я з батьками так і не дійшов до згоди. Вони були впевнені, що у дочки має бути придане, а син має заробити самостійно.
У мене на батьків так і залишилася величезна образа. Я зібрав речі і поїхав за кордон.
Вже через кілька років я заробив собі на квартиру, і зараз у мене в житті все склалося, я доволі непогано заробляю.
Я і досі вважаю, що мої батьки поступили дуже неправильно: або нікому не давати житло, або обом.
А моя мама робить вигляд, що нічого не сталося, і тепер вона ще й переконана, що я маю їх утримувати.
Днями мама попросила у мене 500 євро, сказала, що їй треба на свята.
Відмовити мамі я не зміг, гроші передав при першій нагоді, але я досі не розумію – чому придане віддали сестрі, а утримувати батьків маю я?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.