Я завжди раділа, що нам з чоловіком випала можливість жити окремо. Спочатку я ображалася на свекрів за те, що після весілля вони не прийняли нас в свій шикарний заміський будинок, а відправили на знімання. Але з часом я зрозуміла, що це тільки на краще. Ми почали інтенсивно заробляти і зараз вже живемо у власній трикімнатній квартирі.
З свекрами у мене зараз стосунки рівні, зустрічаємося ми рідко, по святах. Тато мого чоловіка має непростий характер, впертий, дратівливий, категоричний. При цьому вважає себе фахівцем буквально у всіх областях, від варіння манної каші до політики, і вічно лізе давати поради – як одягатися, як виховувати дітей, як вести машину, як мити посуд.
Але при всіх своїх недоліках саме свекор всі роки був годувальником їхньої сім’ї. Свекруха в молодості заробляла на шпильки, зараз у неї копійчана пенсія. Допомагають доходи свекра: пристойна пенсія і підробіток. Вони нам ніколи не допомагали, але ми і не просили у них нічого.
А тут днями до нас приїхала свекруха, бачу, що вона якась засмучена. Пішли з чоловіком на кухню про щось говорити. Коли вона пішла додому, чоловік мені повідомив, що його батьки розлучаються і тепер мама буде жити з нами.
Претензії свекрухи до чоловіка в основному стосуються побуту: за словами жінки, вона втомилася сорок років стояти біля плити. Свекор абсолютно нічого не робить вдома: ні яєчню собі не може посмажити, ні чаю налити, буде сидіти і чекати, поки це зробить дружина. В обов’язки свекрухи входить також прання, прибирання, покупка одягу чоловікові і багато чого ще. І їй набридло його обслуговувати, тому будуть розлучатися.
Я не знала, як на це реагувати, такого повороту ніщо не віщувало. Свекруха все життя робила «жіночу роботу» мовчки, без образ і претензій, і ніколи навіть спроб не робила залучити до чогось чоловіка. Сміття викинути – і то не просила: самій, каже, простіше. І раніше її все влаштовувало. А тут раптом вирішила змінити життя.
Не знаю, як так сталося, але при розлучення свекруха від їхнього будинку нічого не отримає, бо свекор все правильно в свій час оформив. Так що залишиться вона і без житла. і без грошей, з своєю мінімальною пенсією. Тому вона вже заявила, що сподівається на нашу допомогу! Не кинете ж ви мене, каже… Одна вона не проживе. А там і з батьком доведеться щось вирішувати… Одна справа, коли люди похилого віку живуть разом, якось один одному допомагають, доглядають один за одним. І інше, коли вони зараз житимуть окремо.
Ми живемо у власній трикімнатній квартирі і в одну кімнату планує заїхати свекруха. Але у нас двоє дітей, син у восьмому класі і донька в сьомому. Як ми всі тепер маємо жити разом, я не уявляю.
Чоловік сказав, що маму він не залишить і вона найближчим часом переїде до нас. Тоді я йому сказала, щоб йшов до свого батька і говорив, щоб той переписав свій будинок або на мого чоловіка, або на наших дітей. Бо знаючи характер свекра, я не здивуюся, коли будинок відійде чужим людям. А раптом він надумає вдруге одружуватися.
Але чоловік до батька йти не хоче, образився через матір. Що мені робити в цій ситуації, я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
