Днями до мене прийшла сусідка з дивним проханням, вона попросила мене знайти їй роботу.
Прохання тітки Тамари мені видалося дуже дивним, адже вона заробітчанка, і я думала, що вона, як завжди, приїхала у відпустку, тижнів на 2-3.
Поїхала на заробітки в Італію моя сусідка ще 10 років тому. Тоді їй було приблизно 50 років. Жили вони з чоловіком і дітьми в хаті, поряд з нашою. Дітей у них було троє – два старших сина і молодша донька.
Коли Тамара їхала, її всі діти вже були одружені, і, начеб, то, влаштовані непогано, не було такої, як у нас кажуть, біди. Всі мали де жити, і самі собі щось заробляли, так що маму ніхто на заробітки не гнав.
– Поїду, і хату собі приведу до ладу, – казала Тамара.
– А що зараз Вашій хаті бракує? – якось я її запитала. – Хата як хата, така як в усіх…
– А я, якраз, хочу, щоб була не така як в усіх, – відрізала мені тоді сусідка. – Хочу, щоб велика була, красива, щоб я хоч на старості могла пожити в комфорті.
Я перечити не стала, хоче та й хоче – її справа, має сили, нехай їде.
Після її від’їзду на господарстві залишився Василь, чоловік Тамари. Він завжди був трохи замкнений, і поводив себе відсторонено, тому що він там собі робить – ніхто з сусідів не знав. Ми лише бачили, що хата росте, і розуміли, що Тамара стала непогано заробляти.
За тих 10 років у неї на подвір’ї хороми з’явилися, я навіть не знаю, чи треба одній людині стільки всього на старість? Але, знову ж, це їхні справи.
Років 4 тому сталася в їхній сім’ї біда – її чоловіку Василю діагноз страшний поставили. Тамара відразу приїхала, грошей силу-силезну витратила, але чоловіка таки вдалося врятувати, бо все ще було на ранніх стадіях.
А тепер приїхала Тамара, і каже, що роботу тут шукає, просить, щоб я їй допомогла.
– А що, тітко Тамаро, Ви вже вирішили, що не хочете більше тих заробітків? – питаю.
– Та де там, – махнула рукою Тамара. – Я обов’язково ще в Італію повернуся, особливо після того, що сталося. Я з Василем своїм розлучаюся. Загуляв він, а я такого не пробачу. А він каже, що просто так з хати не піде. Доведеться судитися, і це може затягнутися надовго, а сидіти без роботи я не звикла.
З’ясувалося, що новою пасією її Василя стала одна молодичка з сусіднього села, на 20 років молодша за Василя. Їй він сам не потрібен, бо має вона свого чоловіка, а от гроші тягнула вона з нього як могла… Василь же думав, що це любов…
Хтось із знайомих чи родичів зателефонував Тамарі в Італію, і тому вона приїхала. Переконавшись, що все це правда, вона вирішила подавати на розлучення. Але просто так Василь з дому вирішив не йти – хоче відсудити у неї половину хати.
– І що ж тепер буде? Як будете свій палац ділити? – питаю.
– Ой, не знаю, донечко, не знаю…
Тамару мені шкода, бо може вийти так, що доведеться їй на старість попрощатися з половиною її маєтку. Побачим, як воно буде. А поки-що, сусідка моя роботу шукає і думає, як не віддати своє, важко зароблене, невірному чоловікові…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
