Добре, коли одружуєшся раз, і на все життя. Але так виходить не у всіх, в пошуках щастя ми створюємо нові сім’ї, але часто так буває, що минуле нагадує про себе і не дозволяє розвиватися майбутньому. Саме така ситуація склалася зараз у мене. Перший шлюб розпався через чотири роки, у мене росте донечка. Чоловік пішов від мене, бо знайшов собі іншу.
А потім я зустріла Дмитра. Він, як і я був розлученим, в першому шлюбі у нього зростав син. Вдруге йти до РАЦСу було страшніше, ніж перший раз. Адже вже маєш досвід, і не найкращий. Все ж, ми наважилися і узаконили свої стосунки. Проте я не передбачила основного – як це вплине на наших дітей з попередніх шлюбів.
Ми одружені 3 роки, моя донька називає Дмитра татом. Чоловік добре ставиться до дівчинки, але на роль батька не претендує. Добре чи погано вона себе веде, у нього одна відповідь – йди до мами. Каже, що не вміє спілкуватися з дітьми. На свята або просто без приводу він дає якусь суму грошей зі словами: купи що-небудь дитині. Це мене влаштовує, як і те, що чоловік не забуває допомагати своєму синові від першого шлюбу. Хлопцеві вже 12 років. Аліментів вони не оформляли, але крім матеріальної допомоги, чоловік ніколи не цікавився справами сина. Росте і росте десь на іншому кінці міста.
Так було до останнього часу. Але одного разу зателефонувала його колишня дружина, яка після розлучення так і не вийшла заміж. Вона попросила його приїхати – у сина почався . Чоловік дуже не хотів їхати, він пішов з сім’ї, коли хлопчику було три роки, для нього вони стали чужими людьми.
Коли він приїхав додому, то довго мовчав, а вранці розповів, що сину і справді потрібна його підтримка. Тоді вони проговорили до ночі, навіть вирішили у вихідний поїхати разом на рибалку. І почалося! Кожен день після роботи чоловік їхав до сина, потім додому, вранці – знову на роботу. Весь свій вільний час чоловік тепер присвячує синові. У вихідні їздили на стадіон, грали в футбол. На канікулах чоловік взяв вихідний, і вони поїхали до діда і бабусі – батьків чоловіка, в село. Вони радо прийняли онука, хлопець теж в захваті.
Все б нічого, я не проти, щоб батько спілкувався з сином. Але тепер Дмитро ще й щодня спілкується з своєю колишньою дружиною. Я почала хвилюватися, як довго це триватиме! Хоча чоловік говорить тільки про сина, що це його батьківський обов’язок – я боюся його втратити. Звідки така любов на порожньому місці? У телефоні чоловіка я знайшла їх загальні фотографії, вони там дуже щасливі.
Про матір хлопчика чоловік ніколи не говорив, на мої питання – знизує плечима. Я не ревную до дитини, просто чоловік дуже змінився, мовчить, часто говорить по телефону з сином і колишньою дружиною, задумливо гортає старі фотографії. Я просто розгублена – не знаю, що робити в такій ситуації. Не розумію – чоловік налагоджує стосунки з сином чи хоче повернутися в колишню сім’ю…
Фото ілюстративне – psychologies.
