fbpx

Дмитро нарешті повіз сімейство родички, тітки Надії, на вокзал, а я зібрала йому речі. Сама поїхала до мами. Мій чоловік чомусь вирішив, що він щось винен своїй тітці, а вона активно користувалася нашою добротою. Та я вирішила це припинити

Непрохані гості.

Після усього того, що сталося, Настя вирішила їхати до мами. Хто, як не мама, вислухає і дасть пораду. – Даремно ти поїхала. Треба тобі було вдома залишитися і двері перед їх носом зачинити, – висловилася мама. За матеріалами

– Закрити перед ними двері просто неможливо, – виправдовувалася донька.

– Дмитро то хоч дзвонив?

– Дзвонив. Просив повернутися. Гості ж приїхали. Перше, друге, третє і компоти вимагають. Але цього разу з мене досить!

– Доню, але ж так не може вічно тривати! Поговори з чоловіком! Ти господиня вдома, чи хто?

В тому й справа, що я – ніхто: квартира, в якій ми на той момент жили, належала чоловікові.

Чоловік  Насті, Дмитро, чомусь вирішив, що він щось винен своїй тітці, тому навіть чути не хотів про те, щоб вона з дітьми жила в готелі. Тітка ж була дуже рада цьому. Тому про намір заїхати в гості – ніколи не попереджала. Раз вона виростила Дмитра, значить має право приходити до нього тоді, коли їй заманеться.

І все б, може, і нічого, якби вона приїжджала одна. У місто тітка Надія завжди приїжджає в компанії дітей: найстаршому, Миколі, тринадцять років, Вікторії незабаром виповниться десять, а наймолодшому, Андрійку, всього три роки.

Тут треба врахувати, що Надія Вікторівна їздить відпочити, і її потомство звалювалося мені на шию. Нагодувати, погуляти, помити, казку на ніч прочитати.

Читайте також: Раптом Настя почула, що до її подвір’я під’їхала автівка. На порозі з’явився поважний чоловік, скроні якого прикрашала сивина, поруч з ним була гарна жінка. Настя не відразу впізнала рідного сина. – Може, в хату запросиш, мамо? – лагідно сказав Іван. Я ж наречену тобі нарешті привіз показати

Тітка мене не шкодувала, вважала, що я також їй щось винна. «Тренуйся, дівчинко!» – посміхалася вона і розвалювалася на дивані, а бувало, що й зовсім йшла з дому, з надією зустріти прекрасного принца, а за сумісництвом – турботливого татка для її діточок.

Завдяки тому, що недавно у мене з’явився інформатор – дочка сусідки тітки мого чоловіка, то про прийдешні візити я почала дізнаватися ще на стадії зборів. Минулого разу я встигла поїхати у відрядження, практично випросивши його у начальника. А цього разу зібралася, і поїхала в гості до мами.

Тітка ж використовує мого чоловіка по повній програмі.

За ті три роки, що осиротілий Дмитро прожив у неї в селі до свого повноліття, вона хоче отримати з нього по повній: повний пансіон на час несподіваних приїздів, походи по магазинах за його рахунок, різного роду розваги для дітей: цирк, зоопарк, кафе, атракціони.

Ми познайомилися, коли йому було дев’ятнадцять. Почали жити разом в квартирі, що колись належала батькам чоловіка. Квартиру тітка Надя здавала, але мешканці не платили за комунальні послуги два роки, тому дісталася вона нам з боргами, які ж нам і прийшлося оплачувати.

Вона забирала його пенсію, гроші з оренди, він сидів з її дітьми, тоді їх було двоє. Я вважаю, що нічого він їй не винен. Нічого, що виходить за межі звичайних родинних відносин.

В нашому житті тітка Надія з’явилася півтора роки тому, коли від неї пішов чоловік. Дітей годувати нічим, одежинка б не завадила, на життя-буття підкинути … Я намагалася дивилася крізь пальці на те, що чоловік почав надсилати їй гроші. Але, в певний момент, тітці виявилося цього мало, і Надія Вікторівна внадилася їздити до нас в гості. І, як ви вже зрозуміли, без попередження.

За її логікою, я не була господинею, щоб мене попереджати, але швидко ставала нею, коли треба було годувати її дітей.

У мене теж є квартира, від тата залишилася, ми її здавали, з цих грошей платили кредит за машину.

Мама, вислухавши доньку, запропонувала:

– Тоді переїжджайте з Дмитром, живіть на твоїй території. Там ти будеш вирішувати, кого запрошувати, а кого за порогом залишати.

– Я пропонувала. Він не хоче.

– І що, ти тепер кожного разу до мене бігати будеш? Доню, цю проблему треба вирішити. Постав Діму перед фактом: або його тітка припиняє своє паломництво, або ти поїдеш до себе. Зрештою, якщо ти в його квартирі не господиня, то і гроші з оренди твоєї квартири не повинна в загальний котел складати. А то що це таке?

– Мамо, я не знаю. Дмитро поводиться так, ніби не бачить, що вона нагліє на очах. Приїде, командувати починає, як у себе вдома. Набридло. А знаєш, ти права. Попрошу квартирантів на вихід і повернуся додому. А Дмитро, якщо захоче – до мене перебереться! – вирішила я.

Від мами я повернулася тільки після звістки про відбуття Надії Вікторівни в село. Навіть безпорядок, що залишився після її візиту, прибирати не стала. Набридло!

Звістку про переїзд, чоловік сприйняв, на диво, спокійно:

– Раз так хочеш, будемо у тебе жити.

Але на цьому наша історія не закінчилася.

Тітка Надя приїхала. Адресу їй дав Дмитро. Тепер діти щосили громили вже мою житлоплощу, господинею якої я все ніяк не була:

– Що значить, твоя квартира? Дмитро свою здає, кредит за машину платить. А кого він на машині возить? Тебе! Так що він в своєму праві, що не на пташиних правах тут живе! – черговий раз посміялася наді мною тітка Надя.

Я героїчно перетерпіла їх триденне перебування. А коли Дмитро повіз сімейство родички на вокзал, то зібрала йому речі. Ми розійшлися.

А адже я намагалася зберегти шлюб. Не вийшло. Воно й на краще: більше ніяких тіток. Тепер нехай живе, як сам знає.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page