fbpx
Життєві історії
Для синів у мене були «припасовані» дві квартири – від моїх батьків та від батьків мого чоловіка. Остання одразу була записана на молодшого сина, він її успадкував. А квартиру своїх батьків переписати на старшого сина все руки не доходили

У мене є двоє дітей, і я подбала про житло для обох. Але нещодавно мій старший син мене дуже розчарував, тому я передумала віддавати йому спадок. Хіба що він розлучиться з своєю Іриною, тоді я ще подумаю.

Мені 52 роки, місяць тому одружився мій старший син Олександр. З батьком Олександра я була розлучена, тепер його вже немає на світі. В другому шлюбі у мене народився ще один син Віталій. Діти виросли, а два роки тому не стало мого чоловіка, то ж я тепер вдова.

Для синів у мене були «припасовані» дві квартири. Від моїх батьків та від батьків мого другого чоловіка. Остання одразу була записана на молодшого сина, він її успадкував. А квартиру своїх батьків переписати на старшого сина все руки не доходили. Але коли Олександр сказав, що буде одружуватися, я вирішила, що це найкращий час для того, щоб переписати на нього квартиру бабусі.

– Весілля грати не будемо, – кажу, – кого зараз цим здивуєш, а я вам з Іринкою краще грошей дам на гарну та дорогу весільну подорож. Буде що згадати.

Син із цим погодився, але зненацька обурилися майбутні родичі, батьки нареченої, мовляв, будь-яка дівчинка про весілля мріє, хоче білу сукню одягти, як так, не буде весілля? Іринці лише 19 років, вона не хоче просто розписуватись, вона хоче бути принцесою на святі, яке буває раз в житті.

Тоді я кажу – купіть сукню, зробіть фото гарні для альбому, посидимо сім’єю, та й годі. Я вам даю 50 тисяч гривень. Більше я просто не маю, щоб ще й весілля грати.

Син підтакнув, сказав, що вони з Іриною купили тур, відлітають через кілька днів після розпису, а після реєстрації шлюбу просто посидять удвох у ресторані. Я вирішила, що свати здалися, погодилися, що весілля — анахронізм та пережиток минулого. Молоді завезли речі до бабусиної квартири.

Розписалися, полетіли на 10 днів, а потім я дізналася, що весілля у них було. До розпису ще за тиждень десь. На 60 осіб гостей з тамадою, рестораном та катаннями на лімузині. Усі гуляли: родичі нареченої, друзі батьків нареченої, подруги нареченої, друзі мого сина. Тільки мене та молодшого брата на весілля своє не запросив. І нікого з нашої рідні на тому весіллі не було.

Я коли про це дізналася, проплакала всю ніч. Як він так міг – трьох друзів син запросив, а маму з братом – ні. Я все розумію, свати за все платили, але ж я теж вклалася – і квартиру дала, і гроші на відпочинок. Невже син не сміє ні слова тещі з тестем сказати? Чому не відстояв права матері та брата! А потім спокійно полетів на відпочинок, на мої, між іншим, гроші.

Якщо так, нехай повернуть мені ці гроші. Раз син одружився без матері, значить, без матері і подорож оплатить, і квартиру заробить. Вони повернулися з відпочину, я їм про все це сказала. Мовляв, вивозіть свої речі. Іди тепер, живи з ними, вони твоя сім’я, зважаючи на все.

Винаймати житло Олександр з Іриною не можуть: невістка ще студентка, а син заробляє не так багато, щоб винаймати житло. Але тепер це його проблеми: раз син так вчинив, значить мами не потребує.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page