Не думала Олеся, що на старості літ їй доведеться кидати рідну домівку і ще кудись у світи їхати. Але довелося, бо ж заради дітей мама на все готова.
У Олесі була чудова сім’я, двійко діток підростало. І сина, і доньку свою Олеся дуже любила, всю душу в них вкладала. Тішилася дітьми, думала, що на старість підмога буде.
В 57 років Олеся на пенсію вийшла. Чоловіка на той час вже не було на цьому світі. Жила Олеся в одній хаті з донькою і зятем. Син одружився і пішов жити до своєї дружини.
В життя дітей Олеся ніколи не втручалася. Після того, як не стало її чоловіка, у неї геть опустилися руки, і вона повністю віддала все в керування господарством зятю і доньці.
Поки працювала на роботі, то всю зарплату їм віддавала, так би мовити, в спільний котел. А коли вийшла на пенсію, то зрозуміла, що це настільки малі виплати, що без допомоги дітей вона не обійдеться.
Але донька, замість того, щоб заспокоїти маму, і сказати, що вона біля них не пропаде, навпаки, стала говорити, що мама ще молода, щоб у них на шиї сидіти, тому – нехай збирається і їде, як інші жінки, на заробітки.
Спочатку Олеся була дещо ошелешена пропозицією доньки, але потім все добре обдумала, і вирішила, що це не така вже й погана ідея. І поїхала, в Італію. Її туди забрала подруга, яка вже років 10 як заробітчанка.
Донька Олесі дуже раділа. Вона вже будувала плани, що вони зможуть вдома зробити за мамині заробітчанські гроші. Хату треба перебудувати, подвір’я до ладу привести, нову огорожу зробити, і альтанку в саду обов’язково поставити, щоб було де відпочивати.
Олеся спочатку думала, що буде порівну сину і доньці висилати грошей, вважала, що так буде справедливо. Але донька відразу заперечила:
– А до чого тут брат? Мамо, Ви з нами збираєтеся жити, от нам і треба допомагати! – наполягала донька.
Знаючи впертий характер доньки, Олеся погодилася, стала по тисячі євро щомісяця додому висилати. А зять з донькою тут же взялися за мамині гроші господарювати.
Проте, сина залишити вона не могла без нічого, тому віддала йому свою пенсійну картку, щоб він щомісяця знімав її пенсію, і гроші використовував в своїх цілях. Нехай невеликі, але все ж, краще ніж нічого.
Перший раз приїхала Олеся додому аж через 5 років, бо швидше не мала документів, і будинок свій вона не впізнала – замість їхньої невеликої хати виріс двоповерховий палац.
Раділа жінка до тих пір, поки донька не показала їй її кімнату, яка і на кімнату була мало схожа, швидше – на темну комірчину.
Образливо було жінці дуже, але вона себе не виказала, вирішила, що доньці видніше.
Для сина Олеся приховала від доньки 500 євро, відкладала з підробітків на вихідних. Пішла вона до сина з невісткою в гості, а вони її за стіл посадили, нагодували смачними українськими стравами:
– Мамо, я чула, що Ви холодець дуже любите, то я Вам зварила кілька тарілок, пригощайтесь, – лагідно обходила Олесю невістка.
В Олесі через це аж сльози навернулися на очі, бо рідна донька такого для неї не зробила, як невістка.
А потім, Надія принесла згорток, коли його розгорнула, Олеся побачила доволі велику суму, кілька десятків тисяч гривень.
– Що це? – запитала здивовано Олеся.
– Це Ваші гроші, мамо, з пенсійної картки. Олег дав мені її, щоб я використовувала кошти на свій розсуд. А я вирішила, що буду щомісяця знімати гроші, і відкладати їх для Вас. Чомусь мені здається, що вони вам ще пригодяться.
На цих словах Олеся таки не втрималася, і розплакалася. Вона нарешті зрозуміла, як несправедливо вчинила з своїми дітьми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
