Про свекрух я наслухалася стільки негативу, що коли вперше побачила свою, зовсім не здивувалася. Вона відповідала усім законам класики. Галина Василівна була доволі владною жінкою, з залізним характером, яка тримала все і всіх під своїм контролем.
Вона сама родом з села, приїхала в місто поступати в інститут і вже на третьому курсі умудрилася вийти заміж за свого викладача, старшого за себе на дванадцять років. Іван Михайлович, мій свекор, лише виграв від цього. Молода дівчина виявилася дуже хазяйновитою – швидко організувала побут, і зробила ремонт в квартирі. Навчилася добре заробляти, не без допомоги зв’язків чоловіка. Так з’явився сімейний бізнес і можливість жити не тільки на зарплату викладача.
Зараз у них шикарна чотирикімнатна квартира в центрі міста, чудовий заміський будинок і власна сімейна справа. Тому для свого сина Галина Василівна точно хотіла бачити не таку дружину, як я. Тому прийом виявився дуже холодним. Свекруха дивилася на мене звисока. Я ж в черговий раз переконувалася, що всі свекрухи однакові.
Хоч вона і була не рада моїй появі в житті її сина, все ж промовчала. А через кілька місяців я зрозуміла, що чекаю дитину, тому потрібно було узаконити наші стосунки. Галина Василівна все взяла в свої руки і просто поставила нас перед фактом свого бачення торжества.
Та чим ближче до весілля, тим більше мені здавалося, що мій майбутній чоловік ще не готовий до ролі батька, він не розуміє всіх тих складнощів, з якими доведеться зіткнутися. Радість і ейфорія змінилися сумнівами, а чи варто виходити заміж. Та процес пішов. Свекруха робила все по вищому розряду. Навіть сукню вона не дозволила мені вибрати, а зайнялася вибором сама.
Спочатку вона питала мене, що я хочу, але потім морщила ніс від мого поганого смаку. Все закінчилося тим, що вона вибрала сукню на свій смак, а я схвально кивнула. Проте, варто сказати, що в кінцевому підсумку сукня була чудовою.
На весіллі у нас було багато гостей, але всі вони – гості, яких запросила Галина Василівна. З моєї сторони була лише мама, найближча подружка і хресна мама. Їм було дуже некомфортно знаходитися серед того бомонду, який запросила свекруха.
Вже на наступний день я зрозуміла, що мої сумніви стосовно чоловіка не безпідставні. Всі гроші з конвертів, які віддала нам свекруха, він вирішив потратити на перший внесок собі на новий автомобіль. А те, що ми чекаємо дитину і нам нема де жити, не враховувалося. Свекруха підтримала синочка з покупкою нової іграшки. Я була шокована. Чоловік, гірше дитини, вчепився в гроші і нічого не хотів чути.
Я лежала на збереженні і мій чоловік приходив до мене рідко, значно частіше навідувалася свекруха. Мені було прикро від такої поведінки коханого.
І в найбільш відповідальний момент зі мною була Галина Василівна, а не мій чоловік. Коли я народжувала, він поїхав на природу з друзями. До мене прийшла подруга і побачила, що мені потрібна допомога, тому вона зателефонувала моїй свекрусі. Галина Василівна приїхала через десять хвилин і через п’ять була вже в курсі всього. Змусила викликати кращих фахівців і консультантів. В підсумку, дякуючи моїй свекрусі, все пройшло успішно.
Забирала мене теж свекруха. Вона принесла на виписку все необхідне. Ліжечко, коляску, одяг, пляшечки – все теж купила вона.
Я і не помітила, як почала спілкуватися з Галиною Василівною навіть частіше і краще, ніж з мамою. Адже мама моя була змушена повернутися до мого рідного міста і вийти на роботу. А свекруха була постійно поруч. Знаходила гроші, вирішувала проблеми.
Поступово чоловік теж почав розуміти відповідальність, став включатися в процес безсонних ночей і вечірніх прогулянок. Але, якщо б тоді поруч не виявилося свекрухи, ми б точно розлучилися.
Галина Василівна стала для мене мамою, я навіть почала її так називати і вона не проти. Зараз я взагалі не уявляю життя без неї. І найдивніше – ми взагалі не сваримося. Вона дуже мудра жінка і мені є від неї чого вчитися.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.