– Для чого було починати цю розмову на свята? Весь настрій зіпсувала, – картає мене мій чоловік.
Ми були у його мами на Різдво, і те, що я там побачила, мене неабияк здивувало, я знала, що у свекрухи був ремонт, але вона завжди говорила, що це косметичний ремонт, а насправді вона зробила капітальний – поміняла все, від меблів до стін.
Все було б нічого, якби свекруха зробила це за свої гроші, але ж ні, вся ця краса в її домі була зроблена за наш рахунок.
Ми з чоловіком одружилися три роки тому, і відразу пішли жити у своє. Мені дісталася від бабусі спадкова квартира, а моя мама поїхала в Польщу на заробітки, щоб зробити в ній ремонт.
До того ж, на наше весілля мама подарувала мені 5 тисяч доларів, які я вирішила не витрачати, а відкласти у сховок про всяк випадок.
У Павла, мого чоловіка, теж були певні заощадження, ми всі наші гроші склали до купи і вирішили, що вони нам ще знадобляться, коли я піду в декрет.
Рік тому до нас прийшла свекруха і попросила, щоб ми їй позичили гроші, бо вона хоче зробити ремонт у своїй квартирі.
Мені було незручно відмовляти новоспеченій родичці, але і гроші віддавати їй я не була готова. Та чоловік переконав мене, що мамі не гоже відмовляти, і що вона обов’язково віддасть.
Не знаю, скільки він сам дав мамі грошей, але у мене свекруха позичила тисячу доларів. Сказала, що хоче освіжити кухню.
Я у неї весь цей час не була, не уявляла, що вона там робить, бо я зараз сиджу в декреті з дитиною.
Свекруха до нас приходила, але в подробиці не вдавалася. Періодично вона приносила нам щось смачненьке, типу баночки варення, чи виручала мене, залишалася з дитиною, коли мені треба було піти у справах.
Я періодично їй натякала, що пора б уже борг повернути, але вона завжди вдало змінювала тему.
А в цьому році вона запросила нас до себе в гості, і я багато чого зрозуміла. По-перше, у свекрухи з’явився чоловік, і вона нас покликала, щоб нас познайомити.
Тут нема що сказати, вона давно самотня, тому я тільки за неї рада.
По-друге, я була вражена побаченим – у свекрухи в квартирі було все перероблено, таке враження, що я зайшла в якусь новобудову. Зрозуміло, що на такий ремонт пішла не одна тисяча доларів. І я чітко усвідомлювала, що спонсором усього цього шику став мій чоловік.
За столом свекруха стала вихвалятися своїми ремонтами, і розповідати, як їй довго довелося копити гроші, щоб зробити всю цю красу.
Тоді я не витримала, і запитала її, коли вона збирається нам повернути борг? Зробила я це не при всіх, а на кухні, коли ми з нею були наодинці, я допомагала їй робити каву.
– Гроші? Які гроші? Борг я вам уже повернула, тому не розумію, про що ти, – заокруглила очі свекруха.
– Щось я не пригадую такого. Ви що, Павлу їх повернули? – питаю.
– Я вам з дитиною сиділа, так що давно відробила ці гроші! – заявила раптом свекруха. – Та й варення, те, яке я вам приносила, воно теж не безкоштовно мені дісталося.
Слова свекрухи мене буквально приголомшили. Як можна так говорити? Так, вона сиділа з онукою, коли я її просила, і я не заперечую, що вона цим допомогла, та це було не так часто. І це зовсім не те саме, що повернути борг! Якби я знала, що це буде оцінено таким чином, я б її ні про що не просила.
Найцікавіше, що чоловік став на сторону своєї матері, він теж вважає, що вона нам уже нічого не винна. А мене звинувачує у тому, що я його мамі настрій зіпсувала, бо такі розмови про борги ніхто на свята не починає.
Не знаю, хто з нас правий? Невже і справді треба по-родинному пробачити борг мамі чоловіка?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
