fbpx
Життєві історії
Дізнавшись новину, ми відразу поїхали до мами мого чоловіка, подивитися, як вона там. Свекруха сказала, що в тому, що сталося, винна я

Коли мені було чотири роки, не стало мого батька, я його майже не пам’ятаю. Відтоді мама жила одна. Їй було нелегко, бо піднімала вона мене сама. Жили ми в квартирі бабусі, якої теж не стало дуже рано, а друга бабуся, котра по батькові, свою квартиру заповідала мені. Ми її здавали квартирантам.

Мене мама народила у дев’ятнадцять років. Напевно через це у нас із нею завжди були дуже довірливі та теплі стосунки. Я можу з гордістю сказати, що мама – моя найкраща подруга.

Коли я зібралася заміж, вирішили виселяти мешканців з моєї квартири, робити там легкий ремонт, щоб можна було спокійно в’їжджати. Ремонт робили своїми руками, тому що зайвих грошей не було. Ми з чоловіком, моя мама, кілька друзів та батько чоловіка.

Свекруха від участі у цьому дійстві відмовилася. Вона прийшла один раз, запитала, коли ми вже закінчимо, і через дві години свекор відвіз її додому, тому що вона сама нічого не робила, і йому заважала.

Мама чоловіка взагалі жінка дуже своєрідна. Відразу було видно, що людина себе дуже любить. Вона дуже доглянута, робить все для того, щоб виглядати молодшою. Готував у них у сім’ї свекор, а на прибирання раз на тиждень приходила жінка.

Для мене було таємницею, як вони зі свекром прожили стільки років, адже зовсім різні люди. Хоч основним здобувачем у сім’ї був саме батько, він чоловік простий, без якоїсь корони на голові, вміє готувати, може будь-що полагодити.

З моєю мамою Павло Дмитрович знайшов спільну мову швидко. А от Марина Петрівна не поспішала родичатися. Ми побралися, почали жити з чоловіком окремо. З мамою я продовжувала спілкуватися, але вже рідше, тому що своя сім’я, нова робота та грандіозні плани на майбутнє займали дуже багато часу. Вона не нав’язувалась, усе розуміючи.

Усією сім’єю ми збиралися зазвичай на свята, всі посиденьки проходили у теплій спорідненій обстановці. Якби не свекруха, якій вічно щось не подобалося, можна сказати, що зустрічі задавалися. Але ніхто й подумати не міг, що все складеться так, як склалося.

Через два роки свекор подав на розлучення і вже переїхав до моєї мами. Ми з чоловіком спочатку не повірили, надто якийсь несподіваний поворот. Звичайно відразу рвонули до моєї мами.

Виявилось, що моя мама та тато чоловіка тепер разом. Виявляється, вони відразу приглянулися один одному, але спочатку тримали нейтралітет. Нещодавно остаточно зрозуміли, що їм треба бути разом, і ось тепер вони разом.

Нам було непросто це прийняти. Але за Павла Дмитровича я була рада. Гарний чоловік, а свекруха з нього тільки соки п’є. Чоловік теж не знав, як реагувати. Начебто і за батька радий, а начебто й батьки і розлучаються.

Вирішили, що треба поїхати, відвідати свекруху, подивитись, як вона. Даремно поїхали, бо нічого доброго з цього не вийшло. Марина Петрівна переконана, що це я у всьому винна, не було б мене, чоловік не пішов би.

А мама та батько чоловіка живуть душа в душу. Мама світиться, свекор навіть якось помолодшав, дуже рада за них. Нехай у них все вийде. Сподіваюся, що і свекруху зрештою відпустить ця ситуація, адже ми ні в чому не винні, просто так склалося.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page