Все своє життя я з чоловіком не прожила, а промучилася, навіть згадати нема що. А потім він знайшов собі іншу і пішов від мене.
Шкода тільки, що такий подарунок він влаштував мені тільки після 60- ти.
Жили ми в селі, а тут такі неписані закони, що який би чоловік не був, а терпіти треба.
Пив, гуляв, робив, що хотів. А у нас двоє дітей, робота – я все сподівалася, що він перебіситься, і я хоч на старості буду мати чоловіка! Авторитет сім’ї тримала, все згладжувала, нікому нічого не розповідала…
Діти виросли, роз’їхались хто куди, а ми двоє в хаті залишилися.
І ось, одного разу, він прийшов додому, і каже, що буде зі мною розлучатися.
Я спочатку подумала, що він перепив чи жартує. Ну яке розлучення в 60 років?
Та чоловік навіть не думав жартувати, розлучився швиденько зі мною, і привів в нашу хату свою нову пасію.
Після розлучення будинок ми поділили навпіл, і тепер я змушена щодня їх бачити і на все це дивитися. А дивитися є на що!
Тепер мій колишній чоловік живе як в романтичному кіно: зранку вони з своєю пасією п’ють, а ввечері сваряться. Він її вже 10 разів проганяв, а потім знову приймав.
Живемо в одному будинку, з різними входами. Я ще й огорожу високу зробила, щоб їх менше бачити.
Важко було до року, себе жаліла, плакала, а зараз здається, що ще так класно не жила, уявити не можу, що знову можу від когось залежати.
Добре б було на вихідний десь друга мати, десь відпочити поїхати, іноді в ресторані посидіти, потанцювати, але не жонатого, це для мене табу!
Ловлю себе на думці, що зараз я нарешті стала щасливою. Все є для життя, і діти здорові, і онуки, всі неподалік живуть.
Я щороку їду в санаторій, на море, а він сидить з своєю кралею, шкодує і на неї витрачати, хоча треба для його здоров’я, яке мене вже не цікавить…
Спочатку зайнялась городом, люблю натуральне, без хімії. Я абсолютно все вирощую – від картоплі до сортових помідорів.
Маю в саду кущі малини, смородини, лохини, росте навіть персик, є плодові дерева, в парнику овочі, а потім думаю – не з’їм же все!
Але діти допомагають. А для мене більшої радості нема, коли онуки до мене прибігають, щоб поласувати малиною чи смородиною.
Коли мені сумно, я йду між люди, з ними завжди краще. Також зайнялась бізнесом для душі, так що і гроші якісь навіть з’явилися.
В соцмережах зареєструвалася, виставляю свої фото, щоб побачили люди, що я є, живу і радію життю!
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.