Я заміж вийшла по любові, чоловікові двох синочків народила, але це не врятувало нашу сім’ю, і ми 15 років тому розлучилися.
Мені було боляче, але я мала бути сильною заради дітей, а тепер, коли діти виросли, чоловік нагулявся, і хоче до мене повернутися, проситься, щоб я його пробачила і ми знову жили разом.
А у мене дуже змішані почуття. От знаєте, є такі люди, які спочатку нароблять різних гидот у молодості, а потім, у старості, починають тиснути на жалість своїх близьких.
Саме з такою людиною я і прожила все життя.
Спочатку у нас все було добре, я двох синів народила, а коли вони підросли, то на роботу вийшла, щоб чоловікові легше було тягнути родину.
Діти у мене дуже хороші, мої сини – це моя гордість. Я завжди на них можу покластися. Знаю, що вони завжди прийдуть мені на допомогу.
А ось про свого чоловіка я такого сказати не можу. Є у нього одна слабкість, любив він задивлятися на інших жінок.
А згодом він почав гуляти. Я спочатку нічого про це знала, але навіть коли дізналася – не пішла від нього, заради синів все це терпіла.
Але мені весь цей час було прикро і боляче. З чоловіком ми хоч і жили в одній квартирі, але як сусіди.
Я чекала, поки діти виростуть, а тоді вже можна буде щось вирішувати. На що чекав чоловік – важко сказати. Йому просто було так зручно жити.
Спочатку одружився старший син, а за кілька років і молодший. І лише після того, як наші діти почали жити своїм життям, я наважилася подати на розлучення.
Чоловік не просився, навпаки, зрадів. Ми розлучилися, і продали нашу спільну квартиру, грошима поділилися, і я купила собі відразу невелику однокімнатну квартиру. Куди чоловік подів гроші – мені не відомо.
З цього моменту кожен із нас жив своїм життям. Я стала вільною жінкою. Зі мною продовжували спілкуватися і допомагали мені наші сини.
Про те, як живе мій чоловік, я іноді дізнавалася від дітей.
Ось так ми прожили 15 років.
За цей час мій чоловік жодного разу не поцікавився мною, ми не бачилися і навіть не зідзвонювалися. Але мене це зовсім не хвилювало.
І ось через стільки років мій чоловік раптом до мене прийшов. Знайшов мене, бо адресу йому діти дали. Виглядав він не дуже добре, хоча раніше вважав себе господарем життя і дивився на всіх доволі зверхньо.
Спочатку ми навіть не знали, про що з ним розмовляти. Я запропонувала йому обід. Ми поїли, а потім він вибачився за все, що зробив, і сказав, що хоче жити зі мною.
Я була дуже здивована. Виявляється, мій чоловік став дуже сильно хворіти. Розгульне життя дало свої результати. Виглядає він і справді кепсько.
Я навіть не знала, що йому відповісти. Адже його повернення в моє життя через 15 років стало для мене повною несподіванкою.
Тепер я не знаю, що робити? З одного боку, ми прожили разом так багато років. А з іншого боку, ми 15 років жили окремо і не цікавилися життям одне одного.
Чому я мушу зараз хвилюватися за свого чоловіка? Не повинна! Але я чомусь за нього хвилююся і дуже за нього переживаю…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.
Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.
