Перший раз Галина вийшла заміж невдало, її заміжжя тривало недовго і закінчилося розлученням. Щоб легше це пережити, вона повернулася в село до своїх батьків, а її колишній чоловік відразу ж почав зустрічатися з іншою, яка і була причиною розлучення. Галина влаштувалася на роботу і не замислювалася про особисте життя. Вона була ще не готова, та й почуття до колишнього чоловіка ще були.
Галина кілька років прожила в селі, а потім знову переїхала в місто. На роботі вона познайомилася з Богданом. Незважаючи на те, що колега був старшим за неї, він їй сподобався. Галина була вражена його розумом і мудрістю.
У той час Галині виповнилося тридцять років, а йому було сорок п’ять. Богдан запропонував пожити разом. Виявилося, що від попереднього шлюбу він виховує двох дітей. Галина погодилася і швидко знайшла спільну мову з дітьми. Вона була щаслива, оскільки вирішила, що у неї нарешті з’явилася своя сім’я. Через п’ять років Галина запропонувала оформити їх шлюб, але Богдан відповів:
– Ми прекрасно живемо і без штампа! Навіщо тобі ці формальності?
Галина тоді не наважилася настояти на своєму, а варто було б. Але тоді стосунки у них були хорошими, так що не варто їх псувати через відсутність якогось там штампа. Богдан добре заробляв, любив її, поважав. Чого ще хотіти?
Так вони прожили сімнадцять років. У дітей з’явилися власні сім’ї. Подружжя зробило хороший ремонт в будинку, придбали новенький автомобіль і невелику дачу. Жили в достатку.
А ще через рік Богдан серйозно захворів. На його лікування пішли всі гроші, роботу він втратив. Всі турботи і догляд за цивільним чоловіком були на Галині. Вона не впала духом навіть, коли він зліг.
Діти не приїжджали, а по телефону жартували, що він повинен скоріше видужати і жити ще довго. Але Галина розуміла, що справи погані. Через рік його не стало. Галина сама все організувала, діти приїхали, щоб провести батька в останню путь, а потім сказали Галині, що вони тут все успадкували, а у неї ніяких прав на майно їхнього батька немає.
– Тато записав все на нас. Тепер ми вирішили, що спадок продамо. Живи, поки не знайдемо покупця, а потім поїдеш до себе назад. Навіщо тобі тут одній сидіти? Нам ніколи за домом приглядати: у нас робота, діти, справи.
Галина не очікувала, що діти, яким вона присвятила своє життя, так з нею поступлять. Жінка була засмучена, але нічого не могла вдіяти. Їй нещодавно виповнилося 50 років, а вона вдова, без дітей і власного житла. На наступний день вона поїхала в село до батьків. Там тепер і живе.
Прикро було за таке ставлення дітей, до яких вона все життя відносилася, як до рідних. Вона замінила їм мати, виростила, дбала про них і про їх батька. Діти чудово знали, що все купувалося не тільки за рахунок батька, Галина теж працювала. Але і чоловік Галини, і його діти вирішили, що ніякого спадку вона не отримає.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
