fbpx

Діти підростали, то ж я зібралася, і поїхала з зовицею у Грецію. – Їдь, Надійко, за дітей не переживай, пригляну за ними як за рідними, – солодко щебетала свекруха, аби лише випровадити мене з дому. – Ви і за сином своїм не забудьте приглянути, – кажу. – Бо я його знаю добре – не встигнуть за мною двері зачинитися, як він почне шукати мені заміну. Свекруху мої слова тоді дуже обурили, але я як у воду дивилася, бо пішов мій Микола до іншої, ще й року не минуло, як я поїхала. А потім ще й мої сини мене дуже засмутили

Коли 20 років я на заробітки подалася в Грецію, то своїх синів я залишила на чоловіка і його маму, і нічим добрим для мене це не закінчилося.

Чоловік тоді не просто був не проти, він сам наполягав, щоб я їхала, бо його рідна сестра теж збиралася на заробітки, і свекруха не могла цього пережити, що рідна донька їде гарувати на чужину, а невістка буде вдома сидіти.

Я погодилася, бо вже сама задумувалася над тим, що треба в нашому житті щось змінювати, ну не вічно ж нам жити в старій хаті, що по спадку нам від мого діда перейшла. Та й сини підростали, треба було і про них подумати. То ж я зібралася, і поїхала з зовицею у Грецію.

– Їдь, Надійко, за дітей не переживай, пригляну за ними як за рідними, – солодко щебетала свекруха, аби лише випровадити мене з дому.

– Ви і за сином своїм не забудьте приглянути, – кажу. – Бо я його знаю добре – не встигнуть за мною двері зачинитися, як він почне шукати мені заміну.

Свекруху мої слова тоді дуже обурили, але я як у воду дивилася, бо пішов мій Микола до іншої, ще й року не минуло, як я поїхала.

Зовиця тоді як подивилися, що з тих заробітків може бути, швидко зібрала валізи і додому поїхала, поки її Павло не знайшов собі щось краще.

А я вже залишилася, бо соромно було додому вертатися, чоловік свою нову пасію привів до своєї мами. Найобразливіше було для мене те, що мої сини спокійно собі жили з мачухою в одному домі, тоді хлопцям було 17 і 19 років – не маленькі, могли б зрозуміти, що мені це боляче і неприємно.

Тоді я вирішила, що буду працювати і гроші заробляти, а там далі буде видно, що робити. Я хотіла в першу чергу свій будинок в селі відремонтувати, бо розуміла, що рано чи пізно я кудись та й мушу повернутися.

Але, коли в мене вже була готова певна сума, з якою вже можна було починати щось робити, то старший син сказав, що буде одружуватися.

Тоді мені навіть свекруха зателефонувала в Грецію:

– Ти на заробітках, то ж з тебе квартира для молодят! – заявила вона.

Я подумала, що і справді – не приведе син свою молоду дружину в їхню сімейку, де в хаті, як в рукавичці, живе і свекруха, і колишній з своєю новою пасією, і молодший син. Одним словом, купила я старшому квартиру.

А через 5 років точно така ж історія і з молодшим сталася – захотів одружуватися, то я вже і йому мусіла купити квартиру, ну не робити ж мені різницю між дітьми!

Потім сини стали мене просити, щоб я їм то одне, то друге допомогла купити. Я спочатку давала гроші, і була для них “доброю”, а потім подумала собі – стоп, а хто про мене подбає? Перестала дітям давати зароблені євро, і відразу ж стала “поганою” Не телефонують мені діти, не цікавляться як у мене справи, чи не захворіла я часом. А мені так прикро, що описати словами не можу, плачу лише через це щовечора.

А одна заробітчанка тут мені каже, щоб я додому і не їхала вже. Радить продати ту стару хату, і купити собі будинок чи квартиру, але подалі від своїх родичів.

– Твої сини тобі в старості точно не подадуть стакан води, так що розраховуй лише на себе! Збирай гроші собі на старість, а від них усіх тримайся подалі.

Я розумію, що колежанка моя права, але якось страшно мені на старість одній залишатися.

Не знаю, чи варто мені робити так, як вона каже?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page