Не думала я, що доживу до такого, що в моїй хаті мені будуть не раді. Розумію, що сама трохи винна, але ж я господиня в цьому домі, і тому маю право приводити туди кого захочу.

Мені 54 роки, останніх 20 років я живу і працюю в Італії. Двох своїх дітей я лишила на маму, синові тоді було 10 років, а дочці 13. З чоловіком я розлучилася, бо знала, що як приїду, то до нього не повернуся. А так він ще матиме можливість влаштувати особисте життя, якщо захоче. Та чоловікові моєму було не до того, все, що його цікавило – це друзі і пляшка, тому після розлучення чоловік кудись поїхав, а згодом прийшла сумна звістка, що його не стало.

В Італію я подалася з твердим наміром заробити і дітям, і собі на житло. Через сім років купила квартиру, віддала її доньці, яка якраз надумала заміж виходити. Але треба було ще і ремонт зробити, і меблі купити, і все це було зроблено за мої гроші.

Потім я стала приводити в порядок наш будинок. У нас була стара, ще дідова хата, ремонтувати її не було сенсу, тому я почала будувати поряд нову, тепер у нас на подвір’ї височіє красивий двоповерховий будинок, в якому живе син з невісткою і двома донечками. Уточню, що все, що є в будинку, куплено за мої гроші, невістка чи її батьки туди і гривні однієї не вклали.

Я завжди приїжджала додому влітку на тиждень-два, подивлюся що до чого, і назад. Невістка була на роботі, ми з нею не перетиналися особливо.

А в цьому році вона втратила роботу і сиділа постійно вдома, моя присутність їй явно не подобалася. До того ж, я приїхала не одна, а з італійцем, з яким живу останніх вісім років. Дітям я про нього ніколи не розповідала, вважала, що ця інформація їм не потрібна.

Альберто наслухався про події в Україні, і дуже захотів їхати зі мною, подивитися власними очима на нашу країну. Тому ми зібралися і поїхали у відпустку разом, а дітей я не попередила, що приїду не одна.

Зустрів син з невісткою нас не дуже гостинно, навіть в перший день святкову вечерю в честь нашого приїзду не зготували, мені було дуже незручно перед Альберто за таку поведінку дітей. А потім я підслухала розмову невістки з сином, вона його вичитувала, як це я посміла без дозволу в їхній дім чужого чоловіка привезти.

Я їм нічого не сказала, але всю ніч проплакала. Альберто напевно все зрозумів, але не подав виду. На ранок він сказав, що хоче поїхати подивитися на Буковель, забронював номер і ми поїхали на тиждень в гори. Звідти повернулися в Італію, додому я вже не заїжджала, бо на душі залишився величезний осад.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.