Мені 70 років, я давно вдова, живу сама, хоча у мене шестеро дорослих дітей.
Коли я їх народжувала, часи були нелегкими, та ми з чоловіком мріяли, що у нас буде велика, дружня родина: 4 синочка і дві донечки підростали, які мали стати мені опорою на старість.
У мене є сусідка Галина, моя ровесниця, яка не мала дітей. І все життя вона мені заздрила, бо казала, що їй в старості навіть не буде кому стакан води подати. А у мене за її підрахунками, мало бути аж 6 стаканів.
Проте, зараз ми обидві опинилися в однаковій ситуації – сидимо в своїх хатах самі і одна одну підтримуємо як можемо, так що життя показало, що чи є у тебе діти, чи немає, а підсумок може бути один і той самий.
Дві мої доньки ще років 10 тому виїхали з своїми родинами за кордон. Вони там вже обжилися і додому не збираються повертатися.
А в селі залишилися 4 моїх синів. Всі вони живуть окремо, кожен в свій час збудував собі хату – хто більшу, хто меншу. Ми з чоловіком помагали усім дітям однаково, але статки у нас ніколи не були великими, тому і допомога з нашої сторони була скромною.
Всіх своїх дітей я люблю однаково, але наймиліший мені мій молодший син, Богданчик. Я його народила в 45 років, і він став мені потіхою на старість.
Одружився навіть по-сусідству, щоб бути поруч. Але невістка моя виявилася дуже лихою, вона пересварила Богдана з усіма його братами і сестрами, зробила в нашій родині таку ворожнечу, що словами не переказати.
По-перше, вона переконала Богдана, що той має мене впросити, щоб я переписала свій будинок лише на нього, бо він наймолодший і найближче живе.
А по-друге, невістка поступово пересварила Богдана з усіма, причини різні знаходила, деколи до смішного доходило, але їй її план вдався – тепер діти мої з Богданом не спілкуються.
А коли вони всі дізналися, що я хату переписала на Богдана одного, то всі дуже образилися, бо вважають, що це дуже нечесно. Старші діти мене попередили, що з такою невісткою мені не довго і на вулиці опинитися.
Так, я визнаю, що невістка моя – дуже погана людина з чорною душею. Але сина свого я люблю, і сподіваюся, що він мене теж любить, і якщо що, то не дасть в образу.
А як ви вважаєте, я правильно зробила, коли все майно переписала на молодшого сина? Адже на всіх там і ділити було нічого?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.