fbpx

Десь в листопаді подзвонила зовиця з села. Поліна просила позичити 5 тисяч гривень. Сестра чоловіка зібралася вести свекра в район, тому я не відмовила і ми дали їй гроші

Десь в листопаді зателефонувала нам зовиця з села, вона з батьками там живе в одній хаті. Поліна просила позичити їй 5 тисяч гривень, сказала, що сидять зараз без грошей, а татові потрібно обстежитися, бо справи не дуже хороші останнім часом, от вона й піклується про нього. Везти тата потрібно в район, там ціни на все високі і призначення будуть, тому грошей потрібно чимало, щоб татові стало краще.

Я жодного разу не забороняла чоловікові допомагати своїм батькам, знаю, що вони вже старенькі, живуть в селі, пенсія теж невелика, тому навіть й перечити не думала. Це все ж батьки.

Того разу теж ми ось так між собою з Миколою порадилися і вирішили позичити гроші Поліні.

Микола відразу відпросився з роботи, я наготувала різних страв, він поїхав в село, віддав зовиці гроші і провідав маму і тата.

Та минав час, а Поліна грошей віддавати не поспішала, хоча вже місяці минули, але я не знала, як про це з нею говорити, адже вона хоч і позичила гроші, але ж для рідного батька мого Миколи, тобто для мого свекра. Ні я, ні Микола про гроші ці з його рідними не говорили.

А нещодавно ми дізналися, що чоловік Поліни повернувся з заробітків і купив хороший автомобіль, не дорогий, звичайно, але все ж.

Хоча ми живемо у місті, але і не розкошуємо. Рахуємо кожну копійку від зарплати до зарплати, економлю на всьому, продукти купую по акціях різних та розпродажах, бо щось і відкласти потрібно.

Після такої новини, я відразу сказала Миколі, щоб просив у сестри хоча б повернути половину боргу. Я вже згодна розділити ті гроші навпіл між нашими сім’ями. Але дві з половиною тисячі гривень, Поліна все ж нехай віддасть.

Микола не дуже хотів телефонувати сестрі, але розумів, що я стоятиму на своєму, тому погодився на дзвінок. Поліна відразу сказала, що грошей у них зараз немає, а йому мало б бути соромно брати гроші з власних батьків. Вона тата возила скрізь, час свій витрачала, а брат має дати гроші і все тут.

Чоловік сказав, що більше їй не телефонуватиме. Але я рахую, що так не правильно, ми гроші беремо не з батьків, Поліна в нас їх позичила, бо сестра користується їхньою пенсією також. Ми ж не просили всі гроші віддати, а лише сплатити половину, роздітили витрати навпіл.

Поліна з тих людей, які постійно скаржаться на брак грошей, але, хоча вони живуть в селі, мають достаток не гірший ніж у нас, що ми в місті живемо.

Тепер я не знаю, що й робити, з свекрами розмовляти на цю тему не хочеться, трохи якось незручно, можливо, мені самій зателефонувати сестрі чоловіка, щоб повернула борг, для нас це теж хороші гроші. Чи пробачити їй їх і просто більше не давати ніколи? Але невже це справедливо? Хіба так рідні люди роблять?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page