fbpx
Життєві історії
Десь 8 років тому Валентина після важкого розлучення повернулася жити до мами зі своєю донькою. Валя стала гарно заробляти: відремонтувала стару дачу, купила автомобіль, возила маму з донечкою по закордонах, сама годувала і одягала свою сім’ю. Мама з пенсії всі ці роки ні копійки не витрачала, все зберігалося на карточці. А цього літа Валентина втратила роботу, мама з донькою якраз повернулися з моря. Мама була дуже незадоволеною, постійно ходила сердитою, бо Валя сиділа вдома. Вона сказала, що утримувати нікого не збирається і продукти купуватиме лише собі

– Ще зовсім нещодавно, десь чотири місяці тому відносини у мене з моєю мамою були просто чудові! – розповідає 45-річна Валентина. – Жили ми з нею душа в душу втрьох: ми з моєю донькою та вона, моя мама. А тут вона мені, зовсім несподівано, заявила – сидиш, каже, на моїй шиї з дитиною вже давно, совісті в тебе немає зовсім ніякої. Я мало не впала, аж образливо якось стало після того. Кажу, а нічого, що ти, мамо, пенсію свою з картки останні роки не знімаєш взагалі, збираєш для себе все лише, а живеш на мою зарплату? Так, зараз я без роботи сиджу, але це ж тимчасово, ти ж сама маєш все розуміти. Я шукаю місце хороше, як тільки зможу, влаштуюся і все буде добре.

8 років тому Валентина із 6-річною на той момент донечкою повернулася до своєї матері після непростого розлучення, і вони стали жити втрьох, дружним жіночим маленьким колективом. Квартира у них велика, трикімнатна, місця цілком достатньо. До слова сказати, в цій квартирі є і частка й самої Валі. Так що сказати, що доросла дочка живе у мами на шиї і на її утриманні, мабуть, не можна.

Просто Валентина від колишнього чоловіка з’їхала з дитиною до себе додому назад.

А вже десь приблизно через пів року після розлучення подруга допомогла Валентині влаштуватися на дуже хорошу роботу з гарною зарплатою. Крім того, колишній чоловік почав платити на дочку аліменти – аж ніяк не великі, які хотілося б, звичайно, але теж гроші. Тому матеріально вони зажили дуже добре. Валентина зробила дуже хороший ремонт в їх з мамою квартирі, привела в порядок стару дачу, купила непоганий автомобіль, одягнула всіх, і маму в тому числі, возила дочку і маму в подорожі і в Європу, і в Азію.

Витрати зросли постійно у жінки, зарплата, яка в перші місяці здавалася просто величезною, ледь на все це стало вистачати в кінцеву копійку, і Валентина тільки дивувалася, як люди примудряються жити сім’ями на 10 тисяч в місяць, як вони примудряються прожити на такі гроші.

Треба сказати, у мами з самого початку був доступ до всіх рахунків доньки. Ну а як інакше? Мама постійно допомагала з дитиною, готувала їжу, прибирала в квартирі, займалася закупівлею продуктів і всього необхідного. Влітку бабуся з онукою їхали на дачу, і там теж постійно щось було потрібно: добудувати, упорядкувати, привезти, посадити. Валентина все спокійно оплачувала сама, без будь-яких заперечень, що говорила мама, не кажучи жодного слова.

– Свою власну пенсію я зовсім не витрачаю ні на що абсолютно, відразу перекладаю на накопичувальний рахунок! – кілька разів зізнавалася мама Валентині сама, ніби заспокоювала її. – Нехай там лежить на чорний день.

Звичайно, Валентина була з цим згодна. Це здавалося розумним і хорошим ділом.

І все було добре до цього літа, коли Валентина несподівано залишилася без роботи. Скоротили з відділу кілька людей, в тому числі і її. Два оклади в руки дали і до побачення, відіслали спокійно її додому. Мама з донькою якраз прилетіли з моря, а тут такі новини нехороші, до яких ніхто готовий не був.

Звичайно, що сама Валя на дивані зараз зовсім не сидить, роботу активно собі шукає. То стала запитувати і цікавитися у знайомих про хороше місце роботи, хто міг би допомогти, розмістила резюме, моніторить постійно вільні вакансії. Минулого місяця зателефонувала подруга, запропонувала посаду в своїй компанії – на 9 тисяч гривень.

– Це що, на повний день, чи що? – навіть розгубилася Валентина. Її зарплата на попередній роботі була в кілька разів більше.

– Так, на повний день, і навіть більше: у нас раніше восьмої вечора ніхто не йде! – усміхнулася подруга. – І ось такі зарплати зараз у нас, зараз скрізь криза, тому ми тримаємося всі тут і за такі гроші. 9 тисяч гривень – це ще непогано, у нас тут і менше заробляють.

– Ну я подумаю! – сумно мовила Валентина, приховуючи своє розчарування.

– Ну, знаєш, люба, чекати, поки ти подумаєш, ніхто не буде, вибач. За дверима – черга бажаючих стоїть у нас щодня, зараз багато людей без роботи сидять. Або ти приїжджаєш на співбесіду і в понеділок виходиш на роботу, чи ні.

Йти на 9 тисяч гривень окладу Валентина не зважилася, тепер уже думає – може, і даремно вона відмовилася від цієї роботи. Зараз би вже зарплату отримала, хоч щось лежало б в гаманці. Запас з двох окладів, виданих на колишній роботі, вони майже проїли, а «з вулиці» її в 45 років практично нікуди не запрошують. І влаштуватися на такі гроші, до яких вона звикла, більше, мабуть, не вийде у неї ніколи – це Валентина зараз вже сама зрозуміла.

А найнеприємнішим сюрпризом для Валі стала поведінка її власної мами, яка раптом стала безпричинно дратуватися на рівному місці і злитися за дрібниці на дочку і внучку. Зачепиться за слово і починає годину цілу повчати. Раніше і близько такого не було у них вдома!

– Ходить за мною, все перекладає, речі кидає, сердиться на мене постійно,наче я провинилася у чомусь! – зітхає Валентина. – Я стала робити салат, вона побачила і почала говорити, що я неправильно ріжу помідори. Я кажу, мамо, мені сорок п’ять років вже, не п’ять, салат робити я вмію добре, не перший раз роблю. А вона як почне! Я, каже, знаю, що тобі сорок п’ять, в тому-то й річ! Ні чоловіка у тебе немає, ні роботи, ні грошей не накопичила в свої роки. Сидиш, каже, з дитиною на шиї матері-пенсіонерки, доросла жінка така. Сподіваєшся, що я тебе буду на пенсію свою утримувати. Працювати іди.

Валентині після цих слів дуже прикро. Вона працювала не покладаючи рук, всі зароблені гроші витрачала лише на свою сім’ю, мамі ніколи ні в чому не відмовляла. Так, накопичень з великої зарплати вона не відклала, можливо, це помилка. Але, по-перше, на все життя все одно не накопичити і не відкласти, а по-друге, мама теж в цьому частково винна. Вона легко і вільно витрачала доньчині гроші, а тепер, коли побачила, що через кризу гаманець у неї не поповнюється, зрозуміла, що зараз сімейство добереться до її запасів і їй це зовсім не сподобалося.

– Але це ж неправильно! – зітхає в черговий раз Валентина. – Ми сім’я! Я ось гроші на мамині і наші з донькою ніколи не ділила, вважала, що все у нас спільне, адже ми найрідніші люди.

Але мама Валі так не вважає, вона говорить, щоб донька йшла на роботу і на те, що вона купуватиме харчі за свої власні гроші більше не розраховувала, продукти вона купуватиме лише для себе і утримувати когось не збирається.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixnio.

facebook