Дітей у Марії Миколаївни і її чоловіка двоє: 30-річний Іван давно вже живе окремо від батьків, у нього своя сім’я, правда, своїх дітей ще немає. А 36-річна Оксана досі живе з батьками. Дуже хоче заміж, але не виходить щось у неї, стосунки ні з ким не складаються, ніхто не кличе.
Всі рідні та подруги намагаються допомогти, все дають їй різна поради, але толку поки з того всього немає.
– Шкода мені, доньку мою, Оксанку, звичайно! Дуже шкода, – зітхає Марія Миколаївна. – День народження у неї місяць тому був, так вона напередодні так плакала в мене. Все, каже, погано у неї, в 36 вона нуль без палички, ні сім’ї, ні дітей, живе й досі з батьками. Ледве заспокоїли ми її з чоловіком! Поговорили потім з батьком, коли вона пішла. Вирішили, що треба хоч хутром назовні вивернутися, але купити нашій Оксанці окрему квартиру, і як можна швидше. Це єдине, чим можна допомогти своїй донечці. І чоловік мене в цьому відразу твердо підтримав.
– Ось, правильно, – сказала якось Марії найкраща подруга, – вирішуйте питання з житлом для доньки! Буде у неї своя квартира – і особисте життя налагодиться. Зі своїм житлом точно одна не залишиться ніколи.
Проблема тільки в тому, що грошей на покупку квартири немає в їхній родині ні в кого. Оксана працює вчителькою молодших класів. Школа державна, це плюс великий, звичайно. Зарплату, хоч і невелику, поки платять. Але що буде з освітою в найближчому майбутньому, ніхто зараз не знає.
У будь-якому випадку, сама Оксана квартиру собі не купить ні за що і ніколи.
Марія Миколаївна з чоловіком теж небагаті, проте, оптимізму вони зовсім не втрачають. Почали вертітися відразу, зібрали все, що було у них відкладено і на картках банківських, готують на продаж дачу, позичають у родичів. Якщо все буде добре, то половину або трохи більше на маленьку однокімнатну квартиру наберуть, решта візьмуть в кредит. Чоловік хотів на пенсію йти, але тепер не вийде. Потрібно буде попрацювати ще років п’ять хоча б, та й Марія сама вже якийсь підробіток і для себе шукає. Ну а що робити, всім зараз нелегко, треба дочці своїй допомогти.
– Ну ось, якось сидимо на терасі, подруга моя і невістка в гості прийшли якраз. Я подрузі це все розповідаю, вона киває, з усім погоджується. А невістка моя мовчала-мовчала, а потім раптом і каже:
– Маріє Миколаївно, а чому ви про сина чи не думаєте зовсім? Дочці квартиру купити потрібно, все правильно. А синові?
– Я кажу, ну у сина є житло, він не на вулиці ж не живе. А вона мені прямо при подрузі, уявляєш, заявляє:
– Яке це, – каже, – у нього житло є? Це у мене є житло! Ви, може бути, забули, що син ваш живе в моїй квартирі? І свого майна у нього – тільки те, що на ньому, у чому він одягнений?
Син Іван дійсно живе з дружиною в квартирі, яку невістці віддали батьки. Квартира раніше належала її бабусі. Живуть там вже пару років, зробили удвох косметичний ремонт, купили меблі.
Іван, вважає Марія Миколаївна, зовсім не нахлібник якийсь, не ледачий – працює, заробляє не менше дружини, вдома робить все, що потрібно. Ну, власної квартири у нього немає, не пощастило. Але дорікати його за це теж не можна.
– Ну як так? Що за родина така взагалі – моє, твоє, хіба можна так? – засмучується Марія. – І заявити таке про чоловіка, мого сина! Це взагалі ні в які рамки. Ну шукала б собі олігарха тоді, з такими поглядами. Але, мабуть, для олігарха теж не підійшла, по якихось параметрах. Так що їй тоді виступати? Нехай подякує, що взагалі заміж взяли її, он мою Оксанку ніхто й досі заміж не кличе.
А вже з приводу того, кому їм з чоловіком купувати квартиру, невістка взагалі не має право висловлюватися, впевнена Марія Миколаївна.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
