fbpx

Декілька тижнів тому мені прийшов лист, в якому зазначалося, що я маю прийти до юриста, там було моє прізвище, дата та час. Я дуже здивувалася, вже хвилюватися стала, а потім вирішила, що треба йти. Я думала лише про погане, але юрист дуже здивував мене

Зовсім нещодавно мені прийшло якесь дивне повідомлення про те, що я на днях маю прийти до юриста, там була вказана адреса, дата та час.

Спочатку я трохи здивувалася цьому, нічого зовсім не розуміла.

Адже ніяких угод не оформляла у свої 33 роки.

Та вирішила піти на зустріч, адже повідомлення це було зовсім непросте і мені хотілося дізнатися, що за цим всім стоїть.

Так, я тоді якраз саме дізналася, що не стало мого рідного батька, якого я жодного разу за стільки років не бачила.

Але отримала від нього вельми хорошу спадщину за складеним батьком заповітом, я такого ніколи навіть очікувати не могла.

Для мене це було наче якийсь сон.

Так сталося в житті, що мій рідний батько залишив мою маму саму, як тільки дізнався, що вона чекає дитину, можна сказати, відвернувся від неї на той час.

Вони обоє, на той час, були зовсім молоді, і він був не готовий до свого батьківства і такої серйозної відповідальності, що тато навіть змінив місто проживання, аби його ніхто нічого не запитував і мама нічого в нього не просила і на жодну допомогу не розраховувала.

А про гроші, або якусь допомогу й тим більше не йшлося, мама залишилася на одинці зі своїм становищем.

Моя матуся, по правді кажучи, дуже велика молодець.

У такій доволі складній і неочікуваній ситуації вона не розгубилася зовсім та, врешті, змогла взяти себе в руки та стала дуже хорошою та відповідальною матір’ю, хоча була на той час без чоловіка, не дивлячись на свій досить таки юний вік.

Хочу згадати і про те, звичайно, що в той час це було важко і багато людей засуджували мою рідну маму за це, не розуміли зовсім.

Але вона давала всім тверду відповідь, що й сама впорається без допомоги інших людей, раз так доля склалася у неї непросто, тому їй і все вирішувати самій.

Мама моя людина досить відповідальна і тоді такою ж була.

Згодом ненька таки записала мене на прізвище батька, тому я з дитинства знала, що у мене десь є рідний татусь, який не зміг мене прийняти і якому до мене немає зовсім ніякого діла, я йому зовсім чужа людина і я навчилася жити з цим.

Незабаром в нашій невеличкій сім’ї з’явився вітчим, який і замінив мені рідного батька в повній мірі.

Правду кажучи, я ніколи не відчувала браку любові, турботи та уваги від нього.

Вітчим, на щастя для мене, виявився досить таки хорошою людиною.

Лише прізвище в свідоцтві про моє народження видавало те, що я йому нерідна донька, а зовсім чужа людина.

Роки наші минали дуже швидко і з віком я, звичайно, дізналася про те, хто мій справжній батько і трохи назбирала різних історій про його життя.

Виявилося, що він, по незрозумілій причині, так і не зумів створити свою сім’ю, в кінці залишився сам.

Так, жив то з однією, то з іншого, але була у нього доля, напевно така, що він таки залишився сам.

Дітей, крім мене, у нього не було, не склалося у нього з сім’єю жодного разу.

Одного разу я намагалася зв’язатися з рідним татом, адже вдалося знайти номер телефону його, але мій рідний батько навіть не захотів зі мною розмовляти.

Мамі про все це я ніколи не розповідала, не хотіла її засмучувати, адже знала, що їй не сподобається все це, що я задумала, вона була б проти цього.

Мама завжди з сумом в очах згадувала про ці стосунки, і було видно, що так і не змогла пробачити батька за те, що він пішов від неї у такий непростий момент в її житті.

Так ось, що стосується спадщини.

Я виявилася, все таки, єдиною законною спадкоємицею у свого батька, яка мала право на майно мого рідного батька.

А це не якийсь там антикваріат або щось в цьому роді, якийсь непотріб, а досить таки хороша квартира.

Свого власного житла я й досі не маю, на жаль.

Ми з моїм чоловіком вже років п’ять збираємо на свій власний дах над головою, але нам далеко до фінішу, зараз дуже непрості часи для заробітків, грошей ледь на життя вистачає, багато забирають комунальні і продукти, про свою квартиру ми тепер і не мріємо навіть.

Весь цей час ми, разом з дитиною, живемо в маминій двокімнатній квартирі і сказати, що нам тісно, ​​це нічого не сказати.

Я не буду приховувати, що я щиро зраділа цій новині.

Адже цей спадок може повністю змінити моє життя і життя рідних мені людей.

У місті, в якому жив мій рідний батько нерухомість цінується набагато дорожче, ніж у нас, і я могла б за його однокімнатну квартиру купити собі цілий будинок десь за містом, це просто мрія моя.

На радощах, я все розповіла матері і вітчиму, адже дуже надіялася, що вони щиро порадіють за мене, бо це ж дуже гарна новина, я теж би раділа за свою дитину.

Мамина реакція була не настільки радісною, як моя, на мій привеликий подив, бо я навіть очікувати не могла від неї такого.

За словами мами моєї, вона нічого не хоче від того чоловіка, який її зрадив багато років тому.

Вона твердо сказала, що забула про нього назавжди і хоче, щоб і я так зробила, щоб нічого навіть не нагадувало нам про нього.

Мама моя категорично проти того, щоб я погоджувалася на цю спадщину, брала щось від чоловіка, якому за все життя була непотрібна і байдужа йому.

Але ж, хіба можна розкидатися таким дорогим майном, це ж ціла квартира, а не сукня якась?

Зараз такий непростий час і хтозна чи я взагалі колись зможу заробити гроші на своє власне житло.

Я точно знаю, що свого житла я вже точно не куплю найближчі роки, часи дуже складні і непередбачувані.

Адже, якщо я її не заберу, так вона просто відійде державі і на цьому все.

Але ж я маю право на цю квартиру!

Буде дуже справедливо, нехай вона стане компенсацією за всі роки, в яких був відсутній мій рідний батько, адже я була позбавлена його уваги і турботи стільки багато років.

Це ж така можливість покращити життя нам усім!

Правду кажучи, я вважаю, що не моя мама має вирішувати це.

Так, вона ображається на батька.

Але ж у мене не було тата, рідний батько про мене не піклувався, тому я маю повне право отримати від нього якусь допомогу хоч зараз.

Ну хіба не так?

Чому я маю відмовлятися від цієї квартири?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page