Коли Галина дізналася, що її однокласниця у свої 30 років сидить вдома, не може знайти роботи в селі і живе за мамин рахунок, то вирішила допомогти їй. Адже мама Оксани – найкраща подруга мами Галини, вона пообіцяла знайомій, що донька допоможе влаштуватися в місті.
Галина забрала Оксану у місто. Поки однокласниця шукала роботу, жила у неї, хоча квартира однокімнатна, але жінки домовилися, що це поки тимчасово.
Спочатку Оксана була доброю та господарською жінкою, а коли влаштувалася на роботу, то навіть в квартирі перестала прибирати, посуд мити.
Галина довго мовчала, розуміла, що Оксана з ранку до вечора працює, втомлюється, адже міське життя не звичне для сільської людини.
А потім жінці набридло. Галина якось прямо однокласниці сказала, чому вона не прибирає, на що однокласниця відповіла:
– А хіба я маю прибирати у чужій квартирі?
Тоді Галина вирішила, що досить бути добрячкою і довго не думаючи сказала. Якщо її квартира для Оксани чужа, то нехай свою пошукає. До кінця місяця може поспати на кухні, а далі хай збирає речі, бо мити посуд після чужої людини вона теж не наймалася.
Подруга через тиждень з’їхала, а Галина заріклася назавжди рідним і знайомим більше ніколи не допомагатиме і мамі накаже, хай таких друзів обходить стороною.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – klubstroitelei.
