fbpx
Життєві історії
Декілька днів тому мені прийшли рахунки за комунальні послуги. Я пенсіонерка зараз, для мене це дуже велика сума, пів пенсії потрібно віддати. Я збираю ці квитанції і занису їх власному синові ввечері, коли він прийде з роботи. Нехай сядуть з невісткою і добре подивляться скільки я плачу за свою квартиру. Можливо невістка перестане мені постійно дорікати і налаштовувати сина проти мене. Бо вони постійно мною незадоволені, вже й не знаю, як їм догодити

Нещодавно, десь декілька днів тому мені прийшли рахунки за комунальні послуги, сума для мене, чесно кажучи, дуже суттєва, можна сказати таки велика. Це більше половини від всієї моєї пенсії, яку я отримую зараз. Якби не моя робота, адже зараз я ще й працюю, то я просто не знаю, як би вижила на ті жалюгідні копійки, які мені нарахувала держава на пенсію в мої роки. Я все своє життя пропрацювала вчителем молодших класів, і навіть не змогла забезпечити собі гідну старість, а всю себе присвячувала роботі і маю дуже багато років стажу сумлінної праці. Якби я хотіла відпочивати, їздити на дачу і садити там розсаду, як всі нормальні пенсіонери, але, на жаль, не можу собі цього дозволити зараз, інакше жити доведеться мені дуже скрутно таки. У мене чималенька квартира і я зобов’язана її утримувати, адже продати або обміняти совість не дозволяє. У моїй квартирі народилися та виросли вже цілих чотири покоління моєї родини, тому зрадити пам’ять я не можу, навіть думку таку допустити важко. Мені ця квартира така рідна, як у селі людям хата. Тут я знаю усіх сусідів, часто з ними розмовляємо, ходимо одне до одного в гості. Поряд гарний парк та ставок. Я все життя тут прожила, хочу, й тут жити на старості років, не хочу переїжджати кудись зовсім, тут я спокійна душею.

Так, довелося мені знайти підробіток. Мене взяла одна небідна сім’я, в якій була потрібна нянька для їх молодшої донечки. Моїй кваліфікації та вмінню поводитися з дітками такого віку заздрили багато, тому мені з легкістю вдалося отримати цю роботу, сім’я ця до мене і мого віку поставилася з цілковитим розумінням та повагою. Все ж не під’їзди мити та в офісах сміття виносити. Робота хоч і непроста морально, адже дівчинка така непосидюча та неслухняна, і вимагає до себе великої уваги, що я приходжу ввечері додому геть втомлена, але я потихеньку справляюся зі своїми обов’язками. Як-не-як, випустила з-під свого крила не одне покоління дітлахів. А ось моя зарплата дуже мене радує, платять мені дуже таки добре. Зараз не думаю, де взяти гроші на харчування після оплати рахунків, адже в будинку, де працюю, мене ще й годують і навіть форму дають. Мене цілком все влаштовує. Поки є сили, то можу ще й трохи попрацювати, ще й заощадження трохи зроблю, щоб і потім легше було жити, коли без роботи залишуся.

Ось кого не влаштовує ця ситуація, яка склалася у мене з роботою, так це мою невістку. Кожен мій візит до сина з його дружиною закінчується постійними докорами про те, що я не хочу допомагати з рідним онуком, а займаюся чужими дітьми. Невістка моя зараз в декреті, син мій добре заробляє, і вони ні в чому не мають потреби. Крайньої потреби в тому, щоб вона виходила на роботу раніше за встановлений термін у них явно немає і не було зовсім. Онуку всього лише півтора року і йому крім мами вже точно ніхто не потрібен, навіть рідна бабуся не компенсує відсутність уваги від батьків.

В останній мій візит до рідних ще й син підключився до цього обговорення. Мабуть, уже й з ним встигала поговорити невістка, яка я погана у них бабуся. Я не ображаюся на нього, адже це його дружина і він повинен її слухати і в усьому підтримувати, але, а хто зрозуміє мене? Я ж не в своє задоволення ходжу в чужу сім’ю і доглядаю за зовсім чужою мені дитиною, якби у мене був вибір, я б сиділа з дитиною свого сина, але ж мені за щось потрібно жити також. Це робота, за яку мені дуже добре платять. Я ж не можу приходити до свого онука з порожніми руками, а так, у мене завжди є гроші на подарунок або частування. Адже це нормально. Я хоч і вчитель, але не можу підібрати правильні аргументи, щоб донести своїм дітям, чому я працюю нянею у чужих людей, а не дивлюся за своїм онуком.

Звичайно, що в майбутньому, коли мій онук підросте, якщо буде потрібна моя допомога, то я готова це робити, буду навчати його і читати, і писати, але поки у мене є можливість і здоров’я ще дозволяє працювати, я б не хотіла її втрачати. Можливо їм квитанції показати, які я сьогодні оплатила, можливо, тоді вони все зрозуміють і не стануть мене постійно дорікати? Як вважаєте, як достукатися мені до власних дітей?

Я думаю, що це мій останній аргумент, бо бачу, що вони скоро мене зненавидять.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – shostka.info.

facebook