fbpx
Життєві історії
Дарина повернулася додому, а на наступний день до її будинку під’їхала велика машина, повна дров. Водій сказав, що все оплачено. Жінка здогадувалася, хто зробив їй такий подарунок

Всю ніч падав сніг, а зранку Дарина прокинулася і зрозуміла, що нема більше на що чекати. Пішла в комору, взяла велику сумку і почала складати в неї те, що для себе на зиму приготувала. Яблучка, огірочки мариновані, морква, буряк, довго вагалася чи брати грибочки, бо цього року їх мало назбирала, самим може не вистачити. Але потім подумала, що півлітрову баночку зможе продати аж за 150 гривень, тому відкинула сумніви і поклала гриби до компанії.

Першим автобусом поїхала в обласний центр на ринок, вона знала, що біля нього відбувається стихійна торгівля – люди привозять з села продукти і продають. Вона там не раз була як покупець, але от продавати їй ще не доводилося. Несміливо стала придивлятися, де ж їй стати з її скромними пожитками.

Раптом якась галаслива жіночка, що вже розклала свій товар, помітила, що Дарина стоїть з великою сумкою і запропонувала їй стати біля неї. Жінки швидко познайомилися і поки не було покупців розговорилися. Жваву продавчиню звали Марія, вона щодня тут торгує. Марія подивилася на продукти, які виклала Дарина і з сумом зауважила, що багато вона за це не виручить.

Потім почали з’являтися покупці, товар Марії розлітався, а у Дарини навіть ніхто ціну не запитав. Минуло чотири години, Дарина вже добряче змерзла, через годину відправлявся автобус в її село, а вона так нічого і не продала. Виходить, що вона ще й в мінусі, бо на дорогу гроші витратила, а виручки ніякої.

Раптом до неї підійшла молода дівчина і запитала, скільки коштують грибочки. Дарина так зраділа своєму першому покупцеві, що сказала – 100 гривень.

– Щось дуже дешево, – посміхнулася дівчина. А потім запитала: – Ви, напевно, тут вперше, бо я вас ніколи не бачила.

Дівчину звали Ксенія. Вона співчутливо глянула на замерзлі руки Дарини, витягла з гаманця тисячу гривень і запропонувала Дарині взяти їх просто так. Дарина стала відмовлятися, бо навіть весь її товар не коштував стільки.

Тоді Ксенія наказала все зібрати в сумку і запропонувала зайти в найближче кафе випити чаю. Дівчина розповіла, що її мами не стало кілька місяців тому. А нещодавно вона їй наснилася, дуже просила їсти. Бабуся, що жила по сусідству сказала дівчині, що добре було б, якби вона когось нагодувала, чи дала милостиню чи просто допомогла при нагоді.

– А я Вас побачила, – каже Ксенія, – і відчула, що саме Вам потрібна допомога. Тому розповідайте.

Під пильним поглядом своєї нової знайомої Дарина почала розповідати свою історію. Вони з чоловіком живуть у селі, обоє пенсіонери, Дарина колишня вчителька, але відколи чоловік занедужав і пересів в коляску звільнилася і доглядає його. Їхньої єдиної доньки не стало багато років тому. Зараз їм дуже потрібні гроші на дрова. От вона і наважилася торгувати, хоча і не вміє цього робити.

Ксенія таки впросила Дарину взяти ці гроші, а щоб та не образилася, забрала продукти собі. Дівчина обіцяла, що приїде в гості, тому вони обмінялися телефонами і адресами.

Дарина повернулася додому, а на наступний день до її будинку під’їхала велика машина, повна дров. Водій сказав, що все оплачено. Дарина не могла стримати сліз, є ще на світі добро.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page