Ідея купити дачу у мене виникла давно. Ми живемо в квартирі, у мене є дружина і дві дочки семи і п’яти років. Я займаюся своїм невеликим бізнесом у великому місті, дружина не працює і у нас постійно виникала проблема літнього відпочинку з дітьми. Вихід ми бачили тільки один, треба було купити дачу за містом.
Після довгих пошуків і пошуку компромісів між гарним місцем і комфортним будинком я вибрав гарне місце і звичайний великий дачний будиночок. Будинок перебудувати можна, а місце не зміниш.
На дачі я планував просто відпочивати. Між ділянками в цьому дачному товаристві не було огорож. Самі дачі розташовувалися навколо великої галявини. Будиночки при цьому знаходилися в лісі. Всі будинки по периметру оточили високим парканом, за яким був ліс і озеро.
Дачу я купив навесні і відразу переїхав туди з родиною на все літо. Сусіди мої були пенсіонерами, які цілими днями тільки те й робили, що дбали за свій урожай.
Виполювали на своїх ділянках кожну травинку і цінували вирощувані культури більше, ніж золото. Для них це була не просто дешева їжа, а якісь предмети культу.
Спостерігаючи за ними, я теж став робити якісь посадки. Почитав наукову літературу про прогресивні способи садівництва і городництва та став пробувати ці способи на практиці.
Займався я цим без особливого старання і природно на моєму городі завжди росли бур’яни, що сильно не подобалося моїм сусідам.
Літня сусідка Віра Григорівна постійно мені говорила, що через бур’яни у мене не виростуть культурні рослини. Пропонувала якусь рідину, щоб їх позбутися. Я, природно, відмовився.
Восени ми стали збирати урожай і сусідка була дуже розчарована тим, що я зібрав більший урожай, ніж вона. Віра Григорівна приходила на мою ділянку і не могла приховати свого обурення.
Адже вона постійно говорила, що ми з дружиною неправильно ведем господарство і природно нічого путнього у нас вирости не могло. Адже ми на дачі здебільшого відпочивали: в основному гралися з дітьми в різні ігри, загоряли, купалися, гуляли, запрошували гостей і рідко, щось робили на городі. Все це суперечило її розумінню життя.
На наступний рік я з подивом виявив, що на моїй ділянці і трава погано росте. А культурні рослини зовсім рости не хочуть. Не хочу погано думати про людей, але хтось мою ділянку чимось полив.
Але ніхто цього не бачив. Ніякого врожаю з ділянки я більше не збирав. Я перестав, щось висаджувати і просто іноді косив траву.
Єдине, що я зробив – це побудував паркан, що відокремлює мою ділянку від інших ділянок. З сусідами спілкуватися я теж перестав.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
