Ольга весь час була дуже доброю господинею та зразковою дружиною, у всьому вона знала толк, куди не глянь, за собою стежила теж відмінно. Не збагнути зовсім, чого її чоловікові ще не вистачало, що не подобалося?
Вдома в Ольги завжди чистота та смакота, гарна і добра дружина вона, усі люди заздрили їх відносинам, ідеальною сім’єю усі їх вважали з Олексієм.
А вже тепер, напевно, і сам не радий Олексій, що заварив цю всю “кашу”, бігає втомлений на два будинки, роботи багато але кінця й краю немає тим усім турботам.
Тепер Олексій має ділити себе на дві сім’ї, що аж ніяк не входило в його плани. А хіба він таке собі життя хотів? Хіба саме про таке він мріяв?
Ольга вийшла заміж вже дуже пізно, коли їй було 30 років. До цього заміжня вона не була жодного разу, а ось Олексій, якому було тоді вже тридцять два роки, був одружений один раз, але овдовів.
Дітей у нього в першому шлюбі не було, але сумував чоловік довго, а одружився знову він майже аж через 6 років. Тоді його дружиною й стала Ольга.
Звичайно, у Олега були інші за ці роки, але серйозних стосунків він уникав, сім’ю він просто створювати не спішив, якийсь неспокій йому заважав, нічого поганого не бачив він у холостяцькому житті. Так він сам розповідав Ользі.
Але вже через 5 років після весілля, Ольга зрозуміла, що справа була зовсім не в тій якісь незрозумілій тривозі, то не правда, а в самому Олегові вся та справа була, він не хотів пов’язувати своє життя з однією, адже хоче бути вільним і незалежним по життю.
А вже через рік після весілля у подружжя з’явився синочок.
Все було дуже добре, наче звикли вони одне до одного, жили в повній злагоді майже без непорозумінь різного роду.
Лише от іноді Олег просто міг затриматися на роботі допізна, коли мав таке бажання, або виїхати на “риболовлю” на всі вихідні, і міг навіть телефон не брати з собою, казав, що своїми розмовами друзям рибалити заважає лише.
А сама Ольга не надавала цьому великого значення до тих пір, поки не зустріла свого чоловіка на вулиці в компанії з якоюсь незнайомою красивою молодою дівчиною, яку вона бачила вперше в своєму житті.
Олег якраз тоді й зізнався, що кохає її, зібрав речі й просто пішов. Ольга тоді дуже сумувала, не спала ночами, але на людях й знаку не подавала, як їй недобре, трималася гарно, щоб здаватися щасливою.
Трималася ця жінка лише заради свого сина. Заради їх спільного сина Ольга дозволяла Олегові приходити у їх дім та спілкуватися з їх дитиною.
На розлучення чоловік Ольги подав відразу сам, йому терміново потрібно було одружитися: та інша жінка вже чекала дитину, тому сім’я в них складалася відразу.
Сама Ольга з усім змирилася вже, адже вибору іншого не мала, підписала усі папери, ні на що не претендувала, не хотіла суперечок ніяких. Як то кажуть, відпустила своє минуле й змирилася з долею непростою.
Після розлучення Олег продовжував приходити в гості до своєї колишньої дружини, відвідувати сина, і з часом став робити це частіше й частіше, вже у звичку увійшло.
Так швидко минав час, усі образи були вже не такими свіжими, а, скоріш за все, забутими.
Згодом сама Ольга відійшла від емоцій, і стала спілкуватися з колишнім чоловіком, як ні в чому не бувало, адже життя розставило все по своїх місцях, коли той приходив спокійно, ввічливо та з інтересом.
А вже через якийсь час Ольга, несподівано для себе самої, зловила себе на думці, що знову хоче жити з Олегом, але якось серйозно до цього не ставитися, як робила це раніше.
Відтоді її колишній чоловік, рідний батько її сина, став іноді залишатися у колишньої дружини на ніч, ніхто проти не був.
А з боку ситуація здається дивною: зрадив, сам на розлучення подав, а вона його пробачила й пускає до себе в дім? Але все цілком зрозуміло.
Ольга вже давно доросла і мудра жінка, зуміла прийняти те, що сталося, змирилася, але так як колишній чоловік періодично потрапляв у поле її зору, вона все частіше стала згадувати позитивні спогади про їхнє спільне життя, яке вони мали колись, коли ще сім’єю були, адже жили вони непогано, коли Олег був турботливим та люблячим чоловіком та батьком.
Виходить, що зрадив чоловік її в “минулому” житті, а зараз вже у неї зовсім нове і інше життя, і не факт, що гірше, ніж могло б бути, тому чому б і ні, невже вона не має права на щастя?
Крім того, таким чином Ольга підняла собі свою власну самооцінку, адже вона вчинила розумніше, ніж та жінка, яка колись давно забрала у неї чоловіка, забрала її сімейне щастя, залишила її самотньою. Просто тепер життя розвернулося в іншу сторону, суперниці просто враз помінялися місцями.
Так жили цілий рік, Олег бігав від дружини до Ольги. Скоріше не бігав, а літав на “крилах”, пропонуючи їй знову зійтися та одружитися і жити сімейним життям, як раніше у них, до розлучення, було.
Але сама Ольга вже про таке навіть й думати не хотіла, більше вона на таке з ним не погодиться, вдруге вона помилятися не збирається і крапка.
По-перше її і так все влаштовувало, а по-друге, у неї не було більше довіри до Олега, тієї довіри, яка була колись, зараз від неї й найменшого сліду не залишилося, якщо зрадив раз, то зрадить і вдруге і Ольга тепер це чудово розуміє сама.
Так, і по-третє, вона не хотіла, як би це так дивно не звучало, руйнувати сім’ю самого Олега. Раз вже та жінка вибрала собі такого чоловіка, нехай кохає його таким, яким він є.
Дружина Олега згодом, чого не могло не статися, вже й дізналася про стосунки колишнього подружжя. Одного дня вона прийшла до Ольги, звинувачувала, що та лізе до них.
Плакала, що та руйнує їхню сім’ю, забирає у дитини батька, ці слова звучали дуже дивно саме від неї.
Ольга від душі посміялася їй в очі, а коли та пішла, то вона розплакалася, усвідомивши, що робить не дуже добре, і їй стало шкода ту другу дитину Олега, адже так хвилювалася за свого маленького сина, коли її покинув чоловік і подав на розлучення, свого часу.
Але міняти нічого в своєму житті Ольга не стала, вона не хоче робити зараз це заради інших, адже тоді про неї ніхто не думав. Адже і у неї є теж дитина, і вона хоче, щоб поруч з нею теж був рідний тато. Тому вона вирішила нехай Олег й далі ходить до неї, а там будь що буде.
Її жіноче щастя колись було зруйноване, тепер вона буде триматися за нього до останнього, не буде зважати на інших. Її так життя навчило, її ніхто не шкодував і вона тепер не шкодуватиме нікого, нехай що хочуть думають про неї.
Чи вірно чинить Ольга? Чи варто так жити? Чи можна бути щасливою в таких стосунках?
Фото ілюстративне.
