fbpx

Чотири роки тому чоловік Галини купив квартиру своїй матері, дуже непогану двокімнатну в хорошому районі їхнього міста. Тоді якраз була квартира, знайомий продавав, дешево. У матері якраз ювілей був, п’ятдесят п’ять років. Гліб вирішив подарувати матері квартиру, як надбавку до пенсії, щоб здавала в оренду і у них з дружиною грошей не просила на старості років. А потім справи в сім’ї пішли недобре і Гліб згадав про мамину квартиру, лише тепер Галина шкодує, що вони тоді зробили лише одну помилку

– Туфлі за 2 тисячі гривень купували запросто, уявляєш? – розповідає 33-річна Галина. – Доньці – курточку фірмову якусь купували теж за великі гроші, на пару років, і навіть не сумнівалися. А вже майки, кофтинки, сорочки і взагалі не рахували ніколи! З одного боку, напевно, добре, що не скупилися, зараз хоч одягу надовго вистачить, новий купувати не потрібно. А з іншого боку, так подумаю, ех, а зараз ми на цих 2 тисячі тиждень живемо втрьох – я, чоловік і дитина. І коли буде краще життя у нас, взагалі не зрозуміло!

Ще 2 роки тому чоловік Галини, Гліб, був успішним бізнесменом. Бізнес давав хороший дохід, і сім’я жила на широку ногу. Дві машини, котедж будували, велика квартира, подорожі по кілька разів на рік то в Туреччину та Єгипет, то в Європу, то куди-небудь ще. Нестачі в грошах у них точно не було.

Галина сама зовсім не працювала в загальноприйнятому розумінні цього слова, але допомагала чоловікові в бізнесі, була у нього щось типу особистого секретаря: забронювати квитки, організувати зустріч партнерів, привітати постійних клієнтів з Новим роком, зробити якісь сімейні справи.

Багато часу ці завдання, втім, не вимагали, і Галина в основному займалася донькою і побутом. Зробила в квартирі ремонт, почала будівництво заміського будинку, планувала сімейні відпустки, телефонувала до батьків постійно, в тому числі, і матері свого чоловіка Гліба. Тому було ніколи цим займатися, і він з легкістю доручив це дружині.

– Чотири роки тому Гліб купив квартиру своїй матері, дуже непогану двокімнатну в хорошому районі їхнього міста! – розповідає Галина. – Ну, просто підвернулася квартира з нагоди, знайомий продавав, дешево, гріх було не взяти. У матері якраз ювілей був, п’ятдесят п’ять років.

– Почекай, а до покупки квартири вона де жила? З вами?

– Ні, ти що! – махає руками Галина. – Ми з нею більше двох годин ніколи б не змогли разом перебувати в одному приміщенні, у нас з нею різний характер, інтереси, добре, що разом не жили ні дня. У неї є своя двокімнатна квартира, у спадщину їй дісталася, там вона все життя живе, і Гліб там народився і виріс. А цю квартиру Гліб їй купив – ну, ніби як інвестиційну, як надбавку до пенсії, щоб здавала в оренду і у нас грошей не просила в старості.

– Зрозуміло.

– Мати до цього про пенсію і не думала, по крайній мірі, вголос нічого не говорила. А як дізналася про квартиру, відразу звільнилася з роботи. Двокімнатну квартиру здала дуже добре, велика компанія зняла для своїх співробітників. І ось з тих пір живе, проблем не знає. По музеям, по театрам з подружками ходить, влітку на море їздила, крім хіба що минулого року. Вона у нас, знаєш, така, сучасна бабуся: внучку тільки у свята бачить так привіти їй передає. Сидить в соцмережах, спілкується.

Чесно кажучи, Галина була дуже не в захваті від цього широкого вчинку свого чоловіка – купити матері квартиру. Але той наполіг на своєму. Мовляв, мати виростила його одна, в непрості роки, і були часи, коли і підлогу мити доводилося як підробіток, і на ринку стояти. Але у Гліба завжди було все, що треба.

Батька свого Гліб не знає, мати про нього ніколи нічого не говорила. Але матір він свою дуже любить і дуже вдячний їй за все.

І все було добре, тільки якийсь час назад бізнес Гліба став повільно, але вірно руйнуватися. Ще до усіх цих обмежень все було погано, хоча Гліб з партнерами і робили все, що могли – брали кредити, проводили акції, закликали клієнтів суперзнижки, яких не було у конкурентів. Клієнти йшли, але якось все менш активно. А потім все закрилося на якийсь час, і все впало зовсім.

Гліб брав кредити і продавав майно. Продав одну за одною обидві хороші машини і взяв стареньке бюджетне авто, яке тепер постійно ламається і він витрачає на нього лише чималі гроші, продав ділянку з недобудованим будинком. На якийсь час бізнес піднімав голову, але потім знову почалися проблеми.

І ось зараз ситуація вже близька до недоброї. Про бізнес уже ніхто і не мріє, але треба платити борги, яких за час спроб зберегти хороше життя накопичилося чимало. Гліб шукає роботу «на дядю», хоч яку-небудь, пару років тому він і уявити собі такого не міг. Але робота все не знаходиться. Колишнього бізнесмена, майстра на всі руки, фахівця широкого профілю, «дядьки», які мають роботу і гроші, бачити в рядах своїх компаній чомусь не хочуть.

Сама Галина теж розіслала своє резюме, недавно її запросили в оператори колл-центру, і вона, мабуть, буде виходити скоро на роботу – це дасть можливість хоча б платити за квартиру і купувати продукти.

– І всім погано, тільки матері Гліба добре! – розповідає Галина. – Пару раз попросили у неї грошей на їжу. Вона дала, але з таким обличчям, що ох. Об’їдають бабусю, як не соромно! Це при тому, що вона здає квартиру, куплену і подаровану сином, як? Я вже пів року Глібу кажу – забирай у матері квартиру тоді, продамо, віддамо борги.

– А квартира оформлена на матір?

– На жаль, так! Гліб же широка душа, оформив на неї все. Я кажу – продавайте! Станьмо на ноги – купимо їй ще, може, скромніше, але все ж. Він все мовчить – та ну, незручно якось, спочатку «на», потім «віддай». А тут зовсім справи недобрі, мабуть, поїхав до неї з розмовою. Повернувся сумний. Мати йому, відверто кажучи, відмовила ще з порогу. Нічого не знаю, каже, квартира моя, я без неї не впораюся вже. З роботи пішла, нову не знайду, а ти молодий, у тебе все легко і просто, працюй, заробляй! А про квартиру цю забудь.

Галина засмучена, Гліб здивований. Тепер не знають що робити навіть. А чи праві вони, що на матір ображаються?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page