fbpx
Життєві історії
Чотири роки тому Богдан купив своїй матері квартиру. Їй тоді було 55 років, вона ще й про пенсію не думала. А як дізналася про такий подарунок, відразу звільнилася з роботи, здала її в оренду і стала жити на широку ногу, на відміну від сина з невісткою

Туфлі за 2 тисячі гривень купували запросто, уявляєш? – розповідає 33-річна Галина. – Доньці – курточку фірмову якусь купували теж за великі гроші, на пару років, і навіть не сумнівалися. А вже майки, кофтинки, сорочки і взагалі не рахували ніколи! З одного боку, напевно, добре, що не скупилися, зараз хоч одягу надовго вистачить, новий купувати не потрібно. А з іншого боку, так подумаю, ех, а зараз ми на цих 2 тисячі тиждень живемо втрьох – я, чоловік і дитина. І коли буде краще життя у нас, взагалі не зрозуміло!

Ще й не так давно, десь 2 роки тому чоловік Катерини, Богдан, був досить успішним бізнесменом, добре заробляв. Бізнес його в ті часи давав хороший дохід, і сім’я жила на широку ногу, якщо так можна сказати. Дві машини мали, котедж гарний будували, велика квартира своя була, подорожі по кілька разів на рік то в Туреччину та Єгипет, то в Європу, то куди-небудь ще, куди мали бажання. Нестачі в грошах у них точно не було у ті роки. Подружжя згадує ті часи й досі.

Катерина тоді сама зовсім не працювала, в загальноприйнятому розумінні цього слова, але чим могла допомагала Богданові в бізнесі, виконувала якусь типу роботу секретаря: забронювати кудись квитки, організувати зустріч з колегами, привітати постійних клієнтів з Новим роком чи ще якимось святом, зробити якісь сімейні справи. Загалом, не зважаючи на все, у Катерини завжди роботи було вдосталь.

Та дуже багато часу ці завдання, втім, не вимагали, і Катерина в основному намагалася займатися їхньою донькою і домашнім побутом. Зробила в квартирі ремонт, розпочала організацію будівництва гарного заміського будинку, планувала часті сімейні відпустки, телефонувала до батьків постійно, в тому числі, і матері свого чоловіка Богдана. Тому було ніколи цим займатися, і він з легкістю доручив це дружині.

А десь чотири роки тому Богдан купив квартиру своїй матері, дуже непогану двокімнатну в хорошому районі їхнього міста! Ну, просто підвернулася квартира з нагоди, знайомий продавав, дешево, ну просто нереально було її тоді не взяти. У матері якраз ювілей був, п’ятдесят п’ять років.

У матері Богдана на той час і своя двокімнатна квартира була, у спадщину їй дісталася, там вона все життя живе, і Богдан там народився і виріс. А цю квартиру син їй купив – ну, ніби як інвестиційну, як надбавку до пенсії, щоб здавала колись її в оренду і у дітей грошей не просила в старості. Щоб була самостійною і свою копійку завжди мала для хорошого життя.

Свекруха Катерини до цього про пенсію і не думала, по крайній мірі, вголос нічого нікому не говорила. А як дізналася про квартиру, яку син купив для неї, відразу звільнилася з роботи. Двокімнатну квартиру здала в оренду дуже добре, за хорошу плату, велика компанія зняла для своїх співробітників. І ось з тих пір живе, проблем не знає.

По музеям, по театрам з подружками ходить, влітку на море їздила, санаторій спокійно відвідати може раз в рік, в Карпатах вже була не раз, крім хіба що минулого року. Вона зараз стала така сучасна бабуся: внучку тільки у свята бачить так привіти їй передає. Сидить в соцмережах, спілкується зі знайомими.

Чесно кажучи, сама Катерина якраз була дуже не в захваті від такого вчинку свого чоловіка – купити матері квартиру. Але Богдан стояв на своєму. Мовляв, мати виростила його одна, в непрості роки, і були часи, коли і підлогу мити доводилося як підробіток, і на ринку стояти в морози і спеку. Але у Богдана завжди було все, що треба.

Батька свого Богдан не знає і не пам’ятає, мати про нього ніколи нічого не говорила. Але матір він свою дуже любить і дуже вдячний їй за все.

І все було добре, тільки якийсь час назад бізнес Богдана став повільно, але вірно руйнуватися. Ще до усіх цих обмежень справи у нього були не дуже, хоча Богдан з колегами і робили все можливе, що вдавалося – брали кредити, проводили акції, робили усім суперзнижки, яких не було у конкурентів. Клієнти йшли, але якось все менш активно. А потім все закрилося на якийсь час, і бізнес просто сам розвалився.

Богдан брав кредити і продавав майно. Продав одну за одною обидві їх хороші машини і взяв стареньке бюджетне авто, яке тепер постійно ламається і він витрачає на нього лише чималі гроші для ремонту, продав ділянку з недобудованим будинком.

На якийсь час здавалося справи владналися, але знову знову почалися проблеми.

І ось зараз ситуація вже близька до недоброї. Про бізнес уже ніхто і не мріє, але треба платити борги, яких за час спроб зберегти хороше життя накопичилося чимало. Зараз Богдан шукає роботу “на дядю”, хоч яку-небудь, пару років тому він і уявити собі такого не міг. Але робота все не знаходиться. Колишнього бізнесмена, майстра на всі руки, фахівця широкого профілю, “дядьки”, які мають роботу і гроші, бачити в рядах своїх компаній чомусь не хочуть, тому поки ситуація зовсім непроста.

Сама Катерина теж надіслала своє резюме, недавно її запросили працювати диспетчерем колл-центру, і вона, мабуть, буде виходити скоро на роботу – це дасть можливість хоча б платити за квартиру і купувати продукти.

– І всім погано, тільки матері Богдана добре! – розповідає усім Катерина. – Пару раз попросили у неї грошей на їжу. Вона дала, але з таким обличчям, що краще б нічого їй не казали. Об’їдають бабусю, як не соромно! Це при тому, що вона здає квартиру, куплену і подаровану сином, як? Я вже пів року Богдану кажу – забирай у матері квартиру тоді, продамо, віддамо борги, які взяли.

– А квартира оформлена на матір? – запитала подруга якось.

– На жаль, так! Богдан у нас дуже добра душа, оформив на неї все ще відразу при купівлі. Я кажу – продавайте! Станьмо на ноги – купимо їй ще, може, скромніше, але все ж буде своя нерухомість. Він все мовчить – та ну, незручно якось, спочатку “візьми”, потім “віддай”. А тут зовсім справи недобрі, мабуть, поїхав до неї з розмовою. Повернувся сумний. Мати йому, відверто кажучи, відмовила ще з порогу. Нічого не знаю, каже, квартира моя, я без неї не впораюся вже. З роботи пішла, нову не знайду таку, яка була, а ти ще зовсім молодий, у тебе все легко і просто, працюй, заробляй! А про квартиру цю забудь.

Катерина засмучена, Богдан дуже здивований, бо такого точно від матері ніколи не чекав. Тепер не знають що робити навіть. А чи праві вони, що на матір ображаються?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page